Проект закривають. Про це «Коментарям» розповів директор департаменту національних та інвестиційних проектів агентства Юрій Гусєв.
«Розроблено попереднє техніко-економічне обґрунтування, яким передбачено, що проект буде реалізовуватися за рахунок інвестиційних коштів. Проведено переговори на міжвідомчому рівні з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, за результатами яких вирішено, що у зв’язку з реалізацією соціальних ініціатив Президента цей проект буде адмініструватися в рамках державної цільової програми «Доступне житло», а сам національний проект припиняє своє існування, і найближчим часом буде прийняте відповідне рішення уряду», – сказав він «Коментарям».
До слова, попереднє ТЕО, про яке згадав Гусєв, коштувало бюджету в 2011-му 2,6 млн. грн. Варто до цього додати ще й оплату за висновки, що стосуються ТЕО і бізнес-плану проекту, які мала зробити одна з компаній так званої «Великої четвірки»: PricewaterhouseCoopers, Deloitte, Ernst & Young або КPMG. Про вартість їхніх послуг можна тільки здогадуватися. Але більш цікава сама історія еволюції проекту «Доступне житло».
Вперше ця ідея була представлена громадськості в серпні 2010 року. Передбачалося, що по всій країні виростуть так звані «Президентські квартали», що складаються з 16-ти типових дев’ятиповерхових монолітних будинків на 70 квартир кожен. Житлоплоща призначалася для молодих сімей, військовослужбовців та кримськотатарського населення – правда, площа квартири не повинна була перевищувати 38 кв. м. Вартість же квадратного метра заявлялася на рівні 4 тис. грн. Вважалося, що таких цін можна досягти завдяки новим технологіям, ліквідації корупційної складової та запровадженню моделі державно-приватного партнерства. Крім того, будівельникам було обіцяно безкоштовне виділення ділянок з боку місцевих органів влади і навіть проведення інженерних мереж за рахунок держави.
Так мали виглядати «Президентські квартали»
Згідно із затвердженим урядом ТЕО проекту, будівництво кварталів мало початися в «пілотних» містах, – Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові та Сімферополі, – щоб потім розширити цю практику на всю країну.
Передбачалося, що будівництвом дешевих кварталів будуть займатися українські підрядники, але за гроші іноземних інвестиційних фондів. Які попередньо ще повинні були пропустити через «Ощадбанк» і «Укрексімбанк». Втім, вже влітку 2011-го керівник робочої групи Національного проекту «Доступне житло» Владислав Ніколаюк розповів «Коментарям» про те, що до проекту вдалося залучити тільки одного інвестора – американський холдинг. Виходячи з інформації на сайті агентства, мабуть, це була Federal Group International. Правда, в меморандумі з цією групою були прописані вже 3 «пілотні» міста.
Американці погодилися було виділити на проект $2 млрд. (при урядовій оцінці всього проекту в $1,5 млрд.), але з умовою, що саме вони будуть проектувати, будувати і продавати житло. Природно, про доступну ціну в 4 тис. грн. при такій політиці можна було забути. Сам Ніколаюк в минулому році визнавав, що така вартість за «квадрат» можлива в крайньому випадку при обсягах робіт на рівні 500 тис. кв. м на рік. Однак це вже тоді була нездійсненна мрія. Керівництво нацпроекту почало нарікати, що місцева влада зволікає з виділенням ділянок. Сталося немислиме: Київ відмовився від «Президентських кварталів». Землю довелося виділяти під столицею – у Глевасі. Причому не на квартал, а на два будинки. І це через лічені тижні після того, як Віктор Янукович прилюдно доручив Олександру Попову максимально розгорнути в Києві реалізацію проекту. «Київ розташований в центрі нашої країни. Від того, як тут зазвучить ця мелодія, так будуть «співати» в регіонах», – образно сформулював своє доручення тоді глава держави.
Ще трохи пізніше з’явилося офіційне підтвердження про відмову від типових кварталів на користь одиничних об’єктів. В цілому це виглядало, як повернення до відкатаних передвиборчих схем будівництва доступного житла, при яких держава дає гроші виключно на недобудовані об’єкти обраних забудовників. Що, врешті-решт, і сталося. Більше того, закриваючи Національний проект «Доступне житло», влада не тільки робить вибір на користь грошового підживлення обраних будкомпаній, але і зізнається в нездатності реалізації масового типового будівництва, у тому числі й через відсутність контролю над регіональними елітами. Адже що заважало спустити прямі вказівки на місця терміново виділити американцям землю під проект? Тим більше що перелік чинних житлових програм від держави може порідшати вже в наступному році.
Андрій Сантарович