Для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) можна видавати переказні та прості векселі. Відповідно до ст. 3 Закону про обіг векселів (1) зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. За визначенням ст. 14 Закону про цінні папери (2), вексель — це борговий цінний папір, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Слід розуміти, що у разі видачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за договором, за яким відбувалося постачання товару (за іншими подібними договорами), та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Як передбачено ст. 4 Закону про обіг векселів, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. У такому разі виникають зобов'язання за іншим договором та припиняються зобов'язання за договором постачання товару. Отже, заборони підприємцям на розрахунки із застосуванням векселів у законодавстві немає.
Щоправда, треба врахувати, яку систему оподаткування застосовує підприємець. Адже платники ЄП, згідно з п. 291.6 ПКУ, повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) лише у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Хтось може зауважити, що розрахунки у формі векселя, згідно з ч. 3 ст. 341 ГКУ, — це одна із форм безготівкових розрахунків. Це так, але, як було зазначено вище, якщо у госпдіяльності між двома суб'єктами господарювання виникають вексельні розрахунки, то зобов'язання перед підприємцем не припиняються — вони «переводяться» на інший договір. Відповідно, це, справді, будуть безготівкові розрахунки — але за векселем, а не за товар. За товар буде здійснено вексельний розрахунок, а підприємцям-«єдинникам» це заборонено пунктом 291.6 ПКУ. Адже в межах одного договору (договору постачання, приміром) будуть відсутні грошові розрахунки — зобов'язання за договором постачання погашаються у негрошовій формі. Отже, в межах договору постачання не буде грошових розрахунків, а будуть вексельні. Грошові розрахунки відбуваються вже за векселем.
На відміну від підприємців на ЄП, підприємець на загальній системі оподаткування має право отримувати оплату за відвантажені товари (роботи, послуги) не лише у грошовій формі. Підприємцям на загальній системі оподаткування не заборонено розрахунки у негрошовій формі, у т. ч. вексельні розрахунки. Про це свідчить п. 177.2 ПКУ, в якому встановлено порядок визначення чистого оподатковуваного доходу підприємця — об'єкта оподаткування ПДФО. Щоправда, помилковим є твердження, що у разі видачі векселя буде отримано виручку у негрошовій формі. Факту отримання виручки немає — є факт припинення одних зобов'язань та виникнення інших. А вже згодом, після настання строку платежу за векселем, підприємець отримує визначену у документі суму. Зауважимо, що, відповідно до ст. 6 Закону про обіг векселів, платіж за векселем на території України здійснюється лише в безготівковій формі. Це є важливим моментом при визначенні дати доходу, особливо якщо операція відвантаження товару та розрахунки за векселем здійснюються в різних звітних податкових періодах (для підприємця звітним періодом є календарний рік — п. 177.5 ПКУ). Наприклад, немає значення, у якому місяці в межах календарного року отримано кошти за векселем, адже результат поточного року — це розмір доходу за рік. Слід розуміти, що для оподаткування підприємців на загальній системі важливим є результат календарного року, який для них є звітним періодом. Тож дата отримання доходу у межах року не впливає на визначення об'єкта оподаткування.
Проте для обліку доходів і витрат, справді, підприємці відображають дохід у Книзі обліку доходів і витрат (3) за датою отримання (у графі 1 зазначається дата запису), яка є датою отримання коштів на поточний рахунок. У графі 2 відображається сума доходу.
Отже, вважаємо, що на дату відвантаження товару або на дату укладання у письмовій формі умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів підприємець не відображає дохід. Датою визнання доходу буде факт отримання виручки — фактично дата надходження коштів на поточний рахунок підприємця за вексельним зобов'язанням.
Зауважимо, що контролюючий орган дотримується аналогічної позиції та зазначає, що датою формування загального оподатковуваного доходу підприємцем при отриманні векселя за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) є дата розрахунку з векселедавцем (категорія 104.04 Інформаційно-довідкового ресурсу Міндоходів, запитання «На яку дату ФОП на загальній системі оподаткування формує дохід при одержанні векселя в рахунок оплати за товари (роботи, послуги): дату отримання векселя чи дату розрахунку векселедавцем?»).
--1--
Закон України від 05.04.2001 р. №2374-III «Про обіг векселів в Україні».
--2--
Закон України від 23.02.2006 р. №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок».
--3--
Форму Книги затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481.
Олена Водоп'янова