17 лютого на сайті Верховної Ради оприлюднено законопроєкт №15035 «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту зайнятості та самозайнятості у сфері малого підприємництва».
У пояснювальній записці йдеться, що метою проєкту є забезпечення реального захисту трудових прав і права на працю осіб, недопущення їх звуження або втрати внаслідок рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також створення правових гарантій збереження зайнятості та самозайнятості як форм реалізації конституційного права на працю.
Як зазначають автори законопроєкту, на сьогодні поширеними є рішення органів держвлади та місцевого самоврядування щодо демонтажу, примусового переміщення або іншого усунення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (малих архітектурних форм), які фактично призводять до одномоментної втрати робочих місць, знищення легальних форм самозайнятості та позбавлення осіб засобів до існування.
З метою формування єдиного правового механізму захисту зайнятості та самозайнятості у сфері малого підприємництва як форм реалізації права на працю законопроєктом пропонується внести зміни до законів України:
- «Про зайнятість населення»,
- «Про регулювання містобудівної діяльності»,
- «Про благоустрій населених пунктів».
Основними положеннями законопроєкту передбачено:
- розширення змісту державних гарантій у сфері зайнятості населення шляхом закріплення на рівні закону принципу захисту права на працю та зайнятість від звуження або втрати внаслідок рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- інституційне впровадження обов’язку оцінки впливу управлінських рішень на зайнятість і самозайнятість, зокрема через територіальні та місцеві програми зайнятості населення, із врахуванням рішень у сферах містобудування, благоустрою, землекористування та управління комунальним майном;
- запровадження обов’язкових процедур громадського обговорення проєктів територіальних і місцевих програм зайнятості населення та змін до них у випадках, коли такі програми пов’язані з рішеннями, що можуть призвести до скорочення робочих місць;
- встановлення заборони на прийняття рішень, наслідком яких є припинення підприємницької діяльності або скорочення кількості робочих місць у сфері малого підприємництва, за винятком випадків, прямо визначених законом;
- визначення вичерпного переліку винятків, за яких допускається прийняття таких рішень (забезпечення оборони держави, функціонування або захист об’єктів критичної інфраструктури, усунення реальної та безпосередньої загрози життю і здоров’ю людей);
- запровадження обов’язку проведення попередніх економічних, соціально-економічних та бюджетних обрахунків у разі прийняття рішень, що підпадають під винятки із загальної заборони;
- встановлення компенсаційного механізму у випадках примусового демонтажу або переміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, з покладенням відповідних витрат на місцеві бюджети;
- забезпечення пріоритетного доступу до соціальних послуг та заходів сприяння зайнятості для осіб, які втратили роботу або джерело самозайнятості внаслідок рішень органів влади;
- узгодження положень законодавства у сфері зайнятості, містобудування та благоустрою, з метою усунення нормативних колізій та запобігання непропорційному втручанню у реалізацію трудових прав осіб.
