Уряд підтримав розроблений Мінприроди Порядок здійснення державного моніторингу вод, який почне діяти в Україні з 1 січня 2019 року та запровадить європейську систему моніторингу водних ресурсів. Чим новий порядок відрізняється від старого і чим це корисно для бізнесу та громадян, – інформує «НВ Бізнес».
Чим новий порядок кращий за старий
Порядок встановлює показники, за якими здійснюється моніторинг водних ресурсів та державні інституції, які несуть відповідальність за збір та аналіз даних. По суті – це інструкція щодо того, що аналізувати, з якою періодичністю та де використовувати. Ключові відмінності та переваги нового моніторингу:
- Моніторинг відповідає басейновому принципу управління річками – тобто оцінка стану проводиться для всього басейну, а не за ділянкою річки в межах адміністративного поділу. На законодавчому рівні інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом запроваджено ще у 2016 році і зараз ведеться робота над створенням Басейнових рад (органами управління річкових басейнів) та Планами управління басейнами річок (методичка та Конституція для належного менеджменту річок).
На практиці це значить, що ми зможемо проаналізувати стан усієї річки цілісно, із притоками, струмками, гирлом і так далі. Проаналізувавши, зможемо обрати необхідні заходи для відновлення річки, адже басейновий принцип управління водними ресурсами також передбачає, що фінансовий механізм гарантує безпосередній зв'язок між платою за водокористування і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну. В ході першого року моніторингу (так званий «діагностичний моніторинг») усі річки будуть поділені на «хворі» та «здорові», і гроші спрямовуються саме на хворих, а не на усі без розбору (в результаті – на ніякі).
- До реформи моніторинг стосувався всієї річки, тобто декілька замірів проводилися чи чи у верхів’ї річки чи після населених пунктів - отримані результати приписували всій річці. Зараз моніторинг буде проводитися для кожного окремого водного масиву;
- Раніше до річок підходили, як до моделей – 90-60-60, великі очі та високі скули, адже для всіх існував одни еталон – гірські річки. Наприклад, часто на рівнині річки є коричневого кольору через наявність у них гумінової кислоти, і через це їх оцінювали як брудні, хоча насправді – це норма для цих річок. Інший аспект порівняння річок - не одну з одною, а один і той самий річковий басейн із самим собою – у динаміці;
- Старий моніторинг враховував невелику кількість показників, переважно – суто хімічних, деякі з яких загалом не мали істотного значення. У новому порядку 45 пріоритетних речовин-забрудників, абсолютна новація – біологічні показники, гідроморфологічні та ті, які є специфічними саме для цього басейну. Важливо і те, що різні показники застосовуються до поверхневих, підземних та морських вод;
- Важко повірити, але за старою методикою була відсутня класифікація стану річки загалом – інструменти оцінки даних існував лише по параметрах, і тому було складно робити які-небудь висновки з моніторингу. Відтепер передбачено 5 класів екологічного стану, та 2 класи хімічного стану водного масиву. Усі стандарти – аналогічні тим, що працюють в ЄС;
- Раніше збір даних здійснювали Держводагентство, Гідромет, Держекоінспекція, Санепідеміологічна служба, і це лише стосувалося поверхневих вод. Морські води частково аналізував Гідромет (даних мало і лише на прибережній зоні). Кожна організація збирала дані у своїх табличках, своєму форматі та одиницях. В цілому більша частина повноважень дублювалася. Наразі Порядок встановлює чіткий розподіл обов’язків, а Мінприроди виконує функцію зведення та координації роботи;
- Попередні новації стосуються скоріш структурної трансформації моніторингу, встановлення правил та бізнес-процесів, які будуть працювати на єдину мету, але усі вони лишатимуться лише мріями на папері, якщо не буде забезпечено нормальну роботу пунктів моніторингу. Зараз працює кілька сотен, заплановано – декілька тисяч.
Задачі моніторингу
Моніторинг є невід’ємною частиною реформи екологічного контролю (нагляду) та відповідальності, і основою для прийняття будь-яких управлінських рішень. Узагальнюючи, можна назвати такі задачі, які він виконує:
- реальна оцінка стану водних ресурсів та можливість ухвалення ефективних рішень на основі достовірних даних;
- громадськість не просто отримає доступ до інформації про стан водних об’єктів, але матиме достовірну та верифіковану інформацію;
- інтеграція із ЄС – дані класифіковані за європейськими стандартами та у повній відповідності водним директивам ЄС.
Результати моніторингу мають відображатися у системі «Відкрите довкілля» та на геопорталі водних ресурсів, за задумом у показниках стану води буде легко розібратися – всього 5 кольорів.
Чим простіша система – тим важче приховати невідповідності чи недостовірні факти, і це безумовна перемога для кожного жителя країни.
Звісно, хотілося б аби в кінцевому рахунку, в результаті реформи ми могли б без остраху купатися у будь-якій річці, радуватися великій кількості риб у річках та взагалі біологічному розмаїттю, але до цього часу на нас чекає ще довгий шлях:
- з’ясувати який реальний стан водних об’єктів,
- визначити, де і які заходи є необхідними і далі;
- поступове цільове відновлення річок, які цього потребують.
Неможливо без наслідків перестрибнути через один із цих етапів, особливо враховуючи що кожен із них потребує значних коштів. Вихід із ситуації – поступовість, систематичність та наполегливість.
Вода й камінь точить.