Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Нагадаємо, що раніше (до 07.02.2019 р. під час дії Декрету №15-93) розрахунки між резидентом і нерезидентом в межах торговельного обороту могли здійснюватися лише через уповноважені банки. Тобто проводити ЗЕД-розрахунки із застосуванням платіжної картки суб’єктам господарювання-резидентам було суворо заборонено (з нашим коментарем щодо цього питання можна ознайомитись тут).
Але дію Декрету №15-93 було скасовано в зв’язку з прийняттям Закону №2473 «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до цього, НБУ у листі від 21.06.2019 р. №40-0006/32346 зазначає, що наразі вимоги до емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх використанням встановлені законодавством України (зокрема Положенням №2), правилами платіжних систем, внутрішньобанківськими правилами та договором, укладеним між банком та клієнтом.
При цьому згідно з п. 32 Положення №2 суб'єкти господарювання – резиденти (юридичні особи та фізичні особи – підприємці) мають право здійснювати розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором) з експорту (імпорту) товарів за допомогою електронного платіжного засобу, якщо операція за одним таким договором в один операційний день не перевищуватиме незначний розмір.
Величина незначного розміру встановлена ст. 15 Закону №1702 і становить 150 000 в гривневому еквіваленті.
Тобто поки що ваш працівник може придбавати для підприємства товари за кордоном (за допомогою Інтернету) або ж привозити із закордонного відрядження придбані там для роботодавця ТМЦ. Порушення порядку ЗЕД-розрахунків не буде, якщо вартість придбаного за раз не перевищуватиме 150 тис. грн!
***
Читайте також:
