Коментар до ІПК ДФСУ від 25.09.2018 р. №4147/6/99-99-14-02-02-15/ІПК
Однією з найбільш поширених причин судових спорів між платниками податків та ДФС є визнання останньою деяких господарських операцій платника нереальними. Страждають при цьому, звісно, покупці – адже в результаті вони втрачають витрати та податковий кредит з ПДВ.
Проблема ця не нова, і якщо говорити про ПКУ, то вона була і у 2011 році, і зберігатиметься надалі.
Так, у листі ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 наполягав: для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції.
Але у наступному своєму листі від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 ВАСУ наголошував на не менш важливому факторі: саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
Хоча з іншого боку, там же ВАСУ зазначає: якщо платник податків - позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
Слід звернути увагу і на позицію ВАСУ, висловлену в ухвалі від 22.01.2015 р., де суд зазначає, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов’язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. Разом з тим, за умови доведення податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.
Тобто, насправді, ВАСУ намагався в цьому питанні зберігати нейтралітет і вимагати від обох сторін достатніх доказів.
А ось податківці з цим не згодні. І наполягають, що доводити реальність операцій має саме платник податків. Принаймні, під час податкової перевірки. І взагалі, платник податків має бути обачним і розумним у виборі своїх постачальників. Хоча, що це означає, ДФСУ не роз’яснює.
«Обачність» та «розумність» - що це означає?
У ПКУ відсутнє визначення цих понять .
Натомість у коментованому листі податківці згадують про норми ГКУ, де сказано, що одними з принципів підприємницької діяльності є самостійний вибір постачальників та власний комерційний ризик. І про норми ЦКУ, які дозволяють вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником. Кожен кредитор несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
ДФС цих доказів не надає
Але до кого ж звертатися за такими доказами платникові податків-кредитору? В будь-якому разі, не до податківців. Як відповідає у коментованому листі ДФСУ:
- податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження "добросовісності" інших платників податків;
- водночас пп. 17.1.9 ПКУ визначено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди.
То що ж залишається платникові податків?
Звертатися, насамперед, до своїх постачальників і перевіряти (як радив ВАСУ в листі №742/11/13-11) фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, як от:
- наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;
- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;
- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Також про деякі аспекти фіктивності в господарських операціях, які вбачають податківці при перевірках, ви можете прочитати тут>>