Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області інформує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізособі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначають види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, під час нарахування єдиного внеску спираючись на Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5.
Згідно з пп. 2.3.4 розд. 2 Інструкції №5 виплати, що мають індивідуальний характер, належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Йдеться про оплату квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплату на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством.
Таким чином, роботодавець-підприємство нараховує єдиний внесок на витрати, понесені ним у зв'язку з оплатою найманого житла працівникам.
Чи оподатковується юридичною особою – працедавцем сума компенсації вартості проїзду до місця роботи та/або з роботи до дому найманому працівнику?
Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
При цьому положеннями КЗпП передбачено випадки, коли юридична особа повинно компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме:
- у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст. 5-1 КЗпП);
- у зв’язку з службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП).
Таким чином, компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника.
Відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага.
Згідно з пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 ПКУ.
Враховуючи те, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язаний із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації буде оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на підставі пп. 164.2.17 ПКУ.