Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У березні 2012 р. наше підприємство здійснило передоплату за товар. Податкову накладну постачальник виписав у березні та передав у квітні. Її оформлено з порушенням вимог ст. 201 ПКУ. Податкова накладна не має бути включена до ЄРПН. У березні її не включено до податкового кредиту та не відображено у податковій декларації з ПДВ. Чи маю я право включити таку податкову накладну до податкового кредиту за квітень 2012 року із заповненням додатка 8 до декларації з ПДВ?
Чи вважатиметься податкова накладна такою, яку заповнено з порушеннями, в разі незазначення району (населений пункт, в якому знаходиться підприємство, не є районним центром, підпорядковується місту) при заповненні рядка «місцезнаходження (податкова адреса) покупця», якщо всі інші реквізити заповнено правильно? Чи слід відобразити таку податкову накладну в додатку 8 до податкової декларації з ПДВ?
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ), зі змінами та доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПКУ). Згідно з п. 198.6 (абз. 3) ст. 198 р. V ПКУ, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписування податкової накладної. Платники податку, які застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (абз. 4 п. 198.6 ст. 198 р. V ПКУ).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.
Окремі питання відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту викладено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2011 р. №127.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, зокрема, місцезнаходження юридичної особи — продавця або податкова адреса фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку.
Згідно з п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. №1379, зареєстрованим у Мін’юсті України 22.11.2011 р. за №1333/20071, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця зазначаються з урахуванням вимог ст. 45 гл. I р. II ПКУ та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.
Пунктом 45.2 ст. 45 р. ІІ ПКУ визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юрособи) є місцезнаходження такої юрособи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Адреса в полях «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» та «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» податкової накладної записується платником податку у загальновстановленому порядку та повинна містити такі відомості: вулиця, №будинку, №офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром), поштовий індекс. Загальноприйнятими є також скорочення «вул.» замість «вулиця», «буд.» замість «будинок» тощо. При цьому зазначимо, що запис адреси в полях «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» та «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» податкової накладної у зворотному порядку не може бути підставою для вилучення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса є достовірною, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців та фактичному місцезнаходженню платника податку, а також за умови правильно заповнених всіх інших реквізитів.
