Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ не відносяться до податкового кредиту.
Платник податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ, зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках її обов’язкові реквізити.
За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 (далі — Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця.
Отже, якщо податкова накладна підписана невстановленими особами, що підтверджується поясненнями посадових осіб контрагентів суб’єкта господарювання, вона є неналежним чином оформленою і не може бути звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому надалі не створює правових наслідків у податковому обліку підприємства.