Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Пунктом 209.2 ст. 209 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями передбачено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільгосппідприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — з іншою виробничою метою.
Згідно з п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12 січня 2011 року №11 (далі — Порядок №11), сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільгосппідприємством, перераховується таким платником з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.
Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільгосппідприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПКУ, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільгосппідприємства.
У разі нецільового використання суми ПДВ сільгосппідприємство несе відповідальність згідно із законодавством.
Тобто п. 209.2 ст. 209 ПКУ та п. 3 Порядку №11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. А саме: такі кошти сільгосппідприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — з іншою виробничою метою.
Враховуючи викладене, спрямування коштів з окремого рахунка на погашення кредиту і відсотків за кредитом (за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) вважатиметься цільовим використанням акумульованих коштів.
