Нагадаємо, що коли з другої половини 2012 року (Закон №4834) платники ПДВ отримали право вибору формату податкової накладної (паперову чи електронну), ніхто не міг передбачити, якими проблемами це може обернутися...
Отже, відповідно до п. 201.1 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації такої накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН). У такому разі складання паперової ПН не є обов'язковим.
Тепер уявімо ситуацію: обидва контрагенти прийняли рішення незалежно від суми ПДВ складати податкові накладні лише в електронній формі (звісно ж, із дотриманням вимоги щодо реєстрації такої ПН в ЄРПН).
Унаслідок цього дії продавця можуть призвести до двох проблем:
Проблема 1. Якщо продавець видав електронну ПН, попередньо не зареєстровану в ЄРПН, то покупця очікують неприємності — за загальним правилом права на ПК у нього не виникне. Вихід лише один — скаржитися на такого продавця.
Проблема 2. Якщо продавець помилився у реквізитах ПН чи у сумі, а покупець уже включив її до ПК, що робити? ДПСУ в коментованому Листі зазначає, що ПКУ не зобов'язує продавця повідомляти про внесені зміни до виданої податкової накладної.
Тож перш ніж домовитися про електронний формат податкової накладної, продавцю та покупцю слід також домовитися і про повідомлення про внесені зміни до зареєстрованої в ЄРПН електронної ПН (можливо, і письмово). Оскільки розбіжність між накладною, за якою заявлено кредит, та накладною, зареєстрованою в ЄРПН, неодмінно потягне за собою позапланову перевірку (п. 201.10 ПКУ).