Податківці у роз’ясненні від 15.05.2018 р. №2133/6/99-99-15-02-02-15/ІПК нагадали, що критерії віднесення необоротних активів до ОЗ в податковому обліку визначені у п. 14.1.138 ПКУ.
Нагадаємо, що такими критеріями є:
- матеріальна форма;
- призначаються платником податку для використання у госпдіяльності;
- вартість перевищує 6000 грн;
- очікуваний строк корисного використання більше одного року.
При цьому, до основних засобів не відносяться:
- вартість землі;
- незавершені капітальні інвестиції;
- автомобільні дороги загального користування;
- бібліотечні і архівні фонди (про такі активи ми писали тут).
В бухобліку визначення ОЗ дещо інше. За п. 4 П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Тобто вартісний критерій для класифікації необоротних активів в бухобліку визначається підприємством самостійно.
Розглянемо наслідки з податку на прибуток в залежності від класифікації таких необоротних активів підприємством.
Нагадаємо! Податкові різниці застосовуються лише тими платниками податку на прибуток, які коригують свій фінансовий результат за власним бажанням, або в обов’язковому порядку при перевищені суми доходу за минулий рік у 20 млн грн (пп. 134.1.1 ПКУ).
В бухобліку необоротні активи класифіковано як ОЗ, а в податковому – як МНМА
В такому випадку може виникнути не дуже приємна ситуація для підприємства.
За п. 138.1 ПКУ фінансовий результат до оподаткування доведеться збільшити на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Але які ОЗ маються на увазі, в бухгалтерському чи податковому сенсі?
З одного боку, ми маємо окреме визначення саме з метою оподаткування терміну «основні засоби» і, відповідно, до пп. 14.1.84 ПКУ, маємо орієнтуватися саме на нього. Тож, матеріальних активів, які під це визначення не потрапляють, а вважаються іншими необоротними активами, різниця з п. 138.1 ПКУ не стосується. Такий висновок можна зробити з роз’яснень податківців, зокрема, тут>>
З іншого боку, роз’яснення податківців це не норма закону, а в самому п. 138.1 ПКУ вказується на суму амортизації, нарахованої за правилами бухобліку. Виходить, що в цьому випадку податкове визначення ОЗ не має значення і орієнтуватися слід на визначення з П(С)БО 7. Якщо податківці при перевірці застосовуватимуть таку логіку, це може закінчитися донарахуванням податку на прибуток.
Адже права на зменшення фінансового результату за п. 138.2 ПКУ у платника податків не буде, оскільки в податковому обліку такі необоротні активи основними засобами не визнаються, і відповідно, в податковому обліку амортизація на них не нараховується.
Тож обережні платники податку заздалегідь отримують індивідуальні податкові консультації від ДФС (за ст. 52-53 ПКУ), щоб захищатися ними при перевірках. Ще обережніші – встановлюють в бухобліку вартісний критерій в розмірі, не меншому за передбачений пп. 14.1.138 ПКУ.
В бухгалтерському обліку необоротні активи класифіковано як НМНА, а в податковому – як ОЗ
Чи обов’язково вартісний критерій в бухгалтерському та податковому обліках має бути однаковим? Ні, хоча це дозволяє бухгалтеру уникати помилок через різницю в амортизації та залишкової вартості необоротних матеріальних активів.
Варіант, коли в податковому обліку ОЗ визнаються матеріальні активи вартістю більш за 6000 грн, а в бухгалтерському вартісний критерій вищий, наприклад, 10000 грн, цілком припустима. Хоч і за таких умов матеріальний актив вартістю 7000 грн в податковому обліку вважатиметься ОЗ, а в бухгалтерському – іншим необоротним активом.
Але з податком на прибуток в такому випадку все гаразд - підстав для збільшення фінрезультату за п. 138.1 ПКУ не виникає. Не виникає підстав і для зменшення фінрезультату за п. 138.2 ПКУ. Відповідно в такому випадку нарахування амортизації таких активів не призводить до виникнення податкових різниць.
Більш докладно податкові різниці, що виникають за операціями з необоротними активами ми писали тут. А про відображення в обліку ремонту орендованих невиробничих активів ми писали тут>>