Оптова торгівля у 2026 році: ліцензування за Законом №3817, РРО та облік

1. Що таке оптова торгівля і чим вона відрізняється від роздрібної торгівлі?
2. Які особливості оптової торгівлі підакцизними товарами?
3. Чому треба звертати увагу на ці правила?
4. Чим визначені правила оптової торгівлі?
5. Як розраховуватись із оптовими покупцями підакцизних товарів?
6. На які види оптової торгівлі потрібна окрема ліцензія?
7. Чи обов’язково застосовувати РРО/ПРРО при оптовій торгівлі?
8. Коли не потрібні РРО/ПРРО?
9. Облік витрат торговельного підприємства
10. Як обліковувати витрати на ліцензування оптової торгівлі?
11. Облік реалізації товарів у оптовій торгівлі
12. Яка відповідальність за порушення законодавства при оптовій торгівлі?
13. Висновки

Що таке оптова торгівля і чим вона відрізняється від роздрібної торгівлі?

Законодавство розмежовує поняття оптової та роздрібної торгівлі.

Оптова торгівля – продаж товарів іншим суб’єктам господарювання для подальшого перепродажу чи використання у підприємницькій діяльності.

Головна відмінність оптової торгівлі від роздрібної: оптова торгівля не передбачає продаж товарів кінцевому споживачу для особистого використання.

Відмінності між оптовою та роздрібною торгівлею докладно розглянуто в статті «Оптова і роздрібна торгівля: у чому різниця? Та як ФОПу не втратити статус платника ЄП через неправильний КВЕД».

Які особливості оптової торгівлі підакцизними товарами?

Ст. 1 Закону №3817 наводить власні правила здійснення оптової торгівлі стосовно продажу окремих підакцизних товарів.

Різниці у визначенні зведені у вигляді наступної таблиці.

Таблиця 1. Різниці у здійсненні оптової торгівлі різними підакцизними товарами

Чому треба звертати увагу на ці правила?

Закон №3817-IX не встановлює окремої відповідальності для продавця, який має ліцензію на оптову торгівлю, за продаж таких товарів суб’єкту господарювання, який не має відповідної ліцензії, за умови дотримання продавцем всіх вимог цього Закону.

Увага!

Податківці вважають: продаж вказаних товарів суб’єкту господарювання, який не має відповідної ліцензії (або який використовує алкоголь для виробничих потреб), відповідає визначенню роздрібної торгівлі і потребує отримання ліцензії на роздрібну торгівлю.

А відсутність ліцензії призводить до фінансових санкції. Тому визначитись, який саме вид торгівлі ви будете здійснювати щодо підакцизних товарів, допоможе вам визначити, який саме вид ліцензії, на оптову чи на роздрібну торгівлю, вам потрібен.

Чим визначені правила оптової торгівлі?

Спеціальний окремий нормативний документ для регулювання оптової торгівлі в цілому – відсутній. Але існують умови та обмеження щодо оптової торгівлі окремими видами товарів.

Такі вимоги визначаються відповідними законами та нормативними актами.

Про це ми докладно розповідали тут:

• Вимоги до оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами та біоетанолом;
• Склад для зберігання пального у 2026 році: правила будівництва, введення в експлуатацію та отримання ліцензій;
• З 26 січня діє оновлений Порядок обліку суб’єктів торгівлі транспортом;
• Що робити з залишками нереалізованих підакцизних товарів, якщо немає ліцензії? Усі можливі варіанти дій.

З цими обмеженнями підприємство торгівлі повинно бути добре обізнано. Бо якщо їх не врахувати, то підприємство з-за незнання може наразитися на значні фінансові санкції.

Крім того, вимоги законів та нормативних документів є підставами для певних дій щодо організації діяльності підприємства та її бухгалтерського обліку. Наприклад, проведення розрахунків з деякими оптовими покупцями лише шляхом банківських операцій.

Як розраховуватись із оптовими покупцями підакцизних товарів?

Суб’єкти господарювання зобов’язані проводити розрахунки виключно у безготівковій формі у випадку оптової торгівлі:

• спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями (ч. 1 ст. 19 Закону №3817-IX);
• тютюновою сировиною, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (п. 1 ст. 25 Закону №3817-IX);
• пальним (п. 1 ст. 32 Закону №3817-IX).

На які види оптової торгівлі потрібна окрема ліцензія?

Окремі види оптової торгівлі на території України підлягають ліцензуванню.

Відповідно до вимог Закону №3817-IX обов’язкова наявність ліцензії у випадку оптової торгівлі:

• спиртом етиловим, спиртовими дистилятами,
• алкогольними напоями,
• сидром та перрі (без додавання спирту),
• тютюновою сировиною,
• тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах,
• рідинами, що використовуються в електронних сигаретах,
• пальним (крім торгівлі виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно).

Питання щодо отримання ліцензії розглянуто у статті «Вартість ліцензій на підакцизні товари у 2026 році: довідник тарифів згідно Закону №3817 та нової МЗП 8647 грн».

Чи обов’язково застосовувати РРО/ПРРО при оптовій торгівлі?

Необхідність та порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) визначається Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО).

В разі здійснення розрахункових операцій, їх реєстрація в РРО/ПРРО і видача покупцю відповідного розрахункового документа (фіскального чека) є обов’язковою. Нагадаємо, що розрахунковою операцією вважаються:

• приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),
• видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу),
• а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Коли не потрібні РРО/ПРРО?

ПРРО/РРО не потрібні за одночасного виконання наступних умов:

1. Підприємство реалізує товари лише суб’єктам господарювання. Статус таких покупців верифіковано належним чином при укладанні договору: перевірений факт їх державної реєстрації.
2. Підприємство реалізує товари лише шляхом отримання коштів внаслідок банківських операцій (п. 2 ст. 9 Закону про РРО).

Про це ми докладно розповіли тут:

• «Чи потрібно застосовувати РРО, якщо плата за товар надходить виключно на ІВАN?»,
• «Які IBAN-розрахунки треба проводити через РРО/ПРРО: позиція ДПСУ».

Облік витрат торговельного підприємства

Витрати торговельного підприємства обліковуються згідно НП(С)БО 16.

Склад витрат торговельного підприємства визначено Методичними рекомендаціями з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 №145 (далі – Наказ №145).

Якщо підприємство є платником податку на прибуток, то об’єктом оподаткування є фінансовий результат, порахований за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, різниця між визнаними доходами та витратами звітного періоду.

І у зв’язку з цим виникають фіскальні ризики – ДПС при проведенні перевірок намагається виключити окремі витрати з причин:

• не пов’язаності з господарської діяльністю підприємства,
• відсутності ділової мети,
• неналежного оформлення їх первинними документами.

Тако податківці намагаються звинуватити торгове підприємство у неправильному веденні бухгалтерського обліку і віднести деякі збутові витрати (які визнаються одразу після їх понесення) до витрат на придбання товарів (які визнаються тільки у періоді їх реалізації).

Облік витрат на збут

Витрати на збут на протязі звітного періоду накопичуються на рахунку 93 «Витрати на збут», а за його наслідками списуються на рахунок 79 «Фінансові результати».

До витрат на збут підприємств торгівлі відповідно до п. 19 НП(С)БО 16 включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18 (адміністративні витрати), 20 (інші операційні витрати) і 27 (інші витрати) цього стандарту.

Але п. 19 НП(С)БО 16 не містить деталізації витрат на збут, що викликає труднощі та проблеми при віднесенні до їх складу окремих витрат.

Детальний перелік витрат на збут у розрізі статей витрат наведено у п. 23 Наказу №145.

Необхідно звернути увагу на те, що саме до витрат на збут згідно п. 23 Наказу №145 належать наступні витрати, які несе підприємство з метою збуту товарів, утримання збутових підрозділів та активів, які використовуються в процесі зберігання та продажу товарів:

• вартість матеріалів, які використовують для зберігання, підсортування, оброблення, пакування і фасування товарів;
• плату за послуги сторонніх підприємств, пов'язані з пакуванням і фасуванням товарів;
• витрати на зберігання товарів: утримання холодильного обладнання та льодосховищ, тимчасове зберігання товарів на складах сторонніх підприємств, витрати на створення спеціальних умов для зберігання товарів;
• оплата послуг сторонніх підприємств і власні витрати на спеціальне маркування і нанесення кодів на товари;
• витрати на доставку товарів покупцю згідно з умовами поставки (витрати на перевезення власним транспортом визначаються на підставі фактичної калькуляції перевезень);
• витрати на проведення маркетингових заходів;

П. 19 НП(С)БО 16 обмежив маркетинг лише як реклама і дослідження ринку.

• витрати на тару;

П. 19 НП(С)БО 16 обмежив витрати на тару лише її ремонтом.

Згідно п. 23 Наказу №145 витрати на проведення маркетингових заходів можуть включати:

1. на проведення маркетингових досліджень ринку, конкурентних переваг, перспектив розвитку товарного асортименту;
2. на оформлення вітрин, виставок – продажу, кімнат, де знаходяться зразки товарів (продукції), відрядження працівників підприємства на виставку – продаж і вартість зразків товарів (продукції), які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і які не підлягають поверненню;
3. на розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);
4. на розроблення і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;
5. на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, теле- і радіопередачах);
6. на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
7. на оформлення світлової, щитової, комп'ютерної, транспортної та іншої зовнішньої реклами;
8. на утримання автовідповідачів для покупців;
9. на проведення інших маркетингових заходів, пов'язаних зі збутом товарів.

Увага!

Вище перелічені витрати з Наказу №145 не деталізовані як витрати на збут у п. 19 НП(С)БО 16. І саме на цей факт (ці витрати) звертають увагу податківці при перевірках, коли намагаються їх оспорювати. Тому торговельним підприємствам важливо мати Наказ про облікову політику, у якому чітко прописати, із чого саме складаються його витрати на збут. Як скласти такий Наказ, ми докладно розповіли у статті «Наказ про облікову політику підприємства: як його скласти у 2026 році на прикладі від редакції».

Як обліковувати витрати на ліцензування оптової торгівлі?

Окремого розгляду потребують витрати на ліцензування (придбання ліцензії).

Вимоги НП(С)БО 8 передбачають, що витрати на ліцензування повинні визнаватись як нематеріальний актив.

Але стосовно ліцензування оптової торгівлі є певні відмінності.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 51 Закону №3817-IX ліцензії надаються безстроково, а плата за них справляється щорічно, а п. 1 ст. 54 Закону №3817-IX передбачена можливість щоквартальної плати за ліцензію.

Тобто вартість ліцензії не може бути достовірно визначена (кожний рік плата різна, кількість щорічних сплат невідома), а це дає підстави згідно п. 6 НП(С)БО 8 не вважати ліцензії, видані відповідно до вимог Закону №3817-IX, нематеріальними активами.

Тому на підставі п. 8 НП(С)БО 8 плата за ліцензію визнається витратами майбутніх періодів. Про цю проблему ми розповіли тут.

В бухгалтерському обліку плата підприємства за ліцензії відображаються наступними проведеннями (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Типові проведення щодо відображення в обліку витрат на ліцензії

Облік реалізації товарів у оптовій торгівлі

Для оптового підприємства велике значення має визначення методу (методів) оцінки вартості товарів при вибутті:

• собівартість перших за часом надходження (ФІФО),
• середньозважена собівартість,
• ідентифікована собівартість.

Він повинен бути визначений в обліковій політиці підприємства і бути обов’язковим для застосування щодо товарів, які мають однакове призначення та однакові умови використання (п. 16 НП(С)БО 9).

Для різних груп товарів можуть використовуватись різні методи оцінки вартості: для побутової техніки – ідентифікованої собівартості, а для цукору – ФІФО або середньозваженої собівартості.

Розглянемо ситуації, які найчастіше виникають під час продажу товарів:

• Реалізація на умовах часткової авансової оплати;
• Реалізація на умовах повної передоплати;
• Реалізація на умовах наступної оплати (відстрочки платежу);
• Реалізація зі знижкою після відвантаження;
• Реалізація з відстрочкою платежу;
• Реалізація за ціною нижче ціни придбання;
• Повернення товарів покупцем.

Реалізація на умовах часткової авансової оплати

Приклад 1

Підприємство отримало аванс за товар на рахунок у банку – 90 000 грн., у т. ч. ПДВ – 15 000,00 грн. Відвантажено товар договірною вартістю 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000 грн. Собівартість реалізованих товарів – 100 000 грн. Залишок коштів перераховано покупцем на рахунок у банку.

Таблиця 3. Бухгалтерські проведення до прикладу 1

Реалізація на умовах повної передоплати

Приклад 2

Підприємство отримало передоплату за товар на рахунок у банку – 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000,00 грн. Відвантажено товар договірною вартістю 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000 грн. Собівартість реалізованих товарів – 100 000 грн.

Таблиця 4. Бухгалтерські проведення до прикладу 2

Реалізація на умовах наступної оплати (відстрочки платежу)

Приклад 3

Підприємством відвантажено товар на умовах відстрочки платежу договірною вартістю 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000 грн. Собівартість реалізованих товарів – 100 000 грн. Отримано кошти від покупця – 150 000,00 грн.

Таблиця 5. Бухгалтерські проведення до прикладу 3

Реалізація зі знижкою після відвантаження

Приклад 4

Підприємством відвантажено товар договірною вартістю 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000 грн. Собівартість реалізованих товарів – 100 000 грн. Після відвантаження товару покупцю надано знижку у розмірі 5% від договірної вартості. Кошти покупцем перераховано після отримання ним товару.

Таблиця 6. Бухгалтерські проведення до прикладу 4

Реалізація з відстрочкою платежу

Приклад 5

Підприємство відвантажило товар договірною вартістю 60 000 грн. на умовах розстрочки платежу Собівартість реалізованих товарів – 40 000 грн.

Від покупця отримано аванс у сумі 30 000 грн, у т. ч. ПДВ – 5 000 грн. Решта вартості товарів підлягає оплаті частинами протягом двох років, під відсоток за розстрочення платежу – 25% річних від неоплаченої вартості товару. Відсоток за розстрочення платежу є ринковим.

Таблиця 7. Бухгалтерські проведення до прикладу 5

Реалізація за ціною нижче ціни придбання

Приклад 6

Підприємством відвантажено товар на умовах відстрочки платежу договірною вартістю 150 000 грн., у т. ч. ПДВ – 25 000 грн. Собівартість реалізованих товарів – 160 000 грн. Отримано кошти від покупця – 150 000,00 грн.

Таблиця 8. Бухгалтерські проведення до прикладу 6

Повернення товарів покупцем

Приклад 7

Покупець повернув неоплачений товар договірною вартістю 90 000 грн., у т. ч. ПДВ – 15 000 грн. Собівартість повернутих товарів 60 000 грн.

Таблиця 9. Бухгалтерські проведення до прикладу 7

Яка відповідальність за порушення законодавства при оптовій торгівлі?

Відповідальність за порушення законодавства може призвести до суттєвих фінансових втрат підприємства і навіть до можливого припинення його діяльності.

Застосування РРО/ПРРО

Стосовно можливих порушень Закону про РРО підприємством оптової торгівлі, необхідно вказати, що можливі порушення більше пов’язані з не застосуванням РРО/ППРО, ніж з застосуванням несправних РРО/ПРРО або поданням звітності.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону про РРО, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції без використання РРО/ПРРО або без видачі розрахункового документа, застосовуються фінансові санкції залежно від суми, на яку здійснено продаж товарів:

• 100% – за порушення вчинене вперше,
• 150% – за кожне наступне порушення.

Слід зазначити, що відповідно до п. 14 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону про РРО, починаючи з 1 жовтня 2023 року суб’єкти господарювання звільняються від відповідальності за вчинені ними порушення вимог цього Закону, вчинені ними при продажу товарів на тимчасово окупованих України, територіях активних та можливих бойових дій.

Порушення Закону №3817

За порушення норм Закону №3817-IX передбачено відповідальність до суб’єктів господарювання – за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Розмір фінансових санкцій визначається у відсотках від вартості проданого з порушеннями товару, у окремих випадках – передбачено мінімальний розмір штрафу у МЗП станом на 01 січня.

Перелік правопорушень, за які передбачена відповідальність (згідно ст. 73 Закону №3817-IX) наведено у вигляді таблиці.

Таблиця 10. Перелік правопорушень та відповідальність за них

Висновки

1. Оптова торгівля передбачає продаж товарів іншим суб’єктам господарювання.
2. Закон №3817 визначає значення терміну оптова торгівля стосовно продажу окремих товарів, а також особливості торгівлі такими товарами (включаючи необхідність отримання ліцензії).
3. Оптовому торговельному підприємству необхідно мати відповідні КВЕД (або навіть ліцензії) в разі здійснення операцій з роздрібної торгівлі.
4. Оптова торгівля із суто безготівковими розрахунками не передбачає використання РРО/ПРРО. Необхідність може виникнути лише у випадку здійснення розрахункових операцій.
5. Бухгалтерський облік у оптовій торгівлі не передбачає складнощів. Але можливі проблеми з боку ДПС внаслідок бажання під час перевірок не визнавати певні збутові витрати.