Списання дебіторської заборгованості
Списання дебіторської заборгованості нерезидента в бухгалтерському та податковому обліку не відрізняється від списання дебіторської заборгованості резидента України. Детально порядок такого списання ми розглядали у нашій аналітиці. Зараз поговоримо лише про особливості, що пов’язанні саме з нерезидентським статусом такого боржника.
1) Визначення строку позовної давності. Такий строк згідно зі статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів для країн учасниць становить чотири роки. Перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12 Конвенції. Перерва та продовження строку позовної давності регулюються статтями 13 – 21 Конвенції. Отже, до визначення строку позовної давності у кожному конкретному випадку слід підходити дуже уважно з урахуванням всіх обставин.
2) Курсові різниці. Якщо нерезидент заборгував грошові кошти резиденту-експортеру (зокрема, оплату за раніше експортований товар), така його заборгованість є монетарною статтею балансу. А отже, за нею весь час протягом існування його заборгованості розраховуються курсові різниці – на кожну дату балансу. При цьому курсова різниця розраховується також на дату списання такої заборгованості – на дату господарської операції. Це регулюється п. 8 П(С)БО 21.
3) Якщо резидент-імпортер перерахував аванс нерезиденту, то така заборгованість є немонетарною, тому що вона повинна бути погашена шляхом постачання товарів, що не передбачає надходження грошових коштів у валюті. Однак, якщо в подальшому нерезидент не здійснив постачання товару, та резидент подає позов про повернення такої передоплати у грошовій формі – така заборгованість перекваліфіковується в монетарну і відповідно за нею з моменту такої перекваліфікації починають розраховуватись курсові різниці також відповідно до п. 8 П(С)БО 21.
Пеня за прострочення терміну розрахунків
Виручка резидентів від експортних операцій повинна бути зарахована на їхній валютний рахунок у строки, що встановлені договором, однак не пізніше 180 днів з дня складання митної декларації, а у разі надання послуг чи виконання робіт — з дня підписання відповідного акта (ст. 1 Закону №185).
При імпортних операціях відстрочення поставки (надання послуг) здійснюється у строк, передбачений відповідним договором, однак не більше 180 календарних днів з дня здійснення передоплати за такою операцією (ст. 2 Закону №185).
Відповідно до ст. 4 Закону №185, незалежно від того, з яких причин нерезидентом не було виконано його зобов’язання, на резидента покладається відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки, у перерахунку в гривню за курсом НБУ дату виникнення заборгованості у нерезидента. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Чи можна уникнути сплати пені через недобросовісного контрагента? Так, можна. Це передбачено ст. 4 Закону №185. Для цього резидент звертається до Експортно-кредитного агентства зі заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його зобов’язань. На час розгляду заяви строки призупиняються і пеня не нараховується.
Припинення строків передбачено і при розгляді справи про невиконання зобов’язань судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Якщо судом виноситься рішення на користь позивача, вищезазначена пеня не застосовуються. Якщо судом відмовлено в позові - строк нарахування пені продовжується з дня отримання такої відмови.
Чи потрібно подавати декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами?
Форма і порядок подання декларації про валютні цінності затверджені наказом Мінфіну від 25.12.1995 р. №207. Така декларація подається щоквартально, у встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності терміни. Спільними підприємствами з іноземними інвестиціями така декларація подається щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом та в терміни, встановлені для подання річної звітності.
Ця декларація подається лише за наявності валютних цінностей або майна за кордоном. При цьому, згідно зі ст. 190 ЦКУ до майна відносяться також і майнові права – дебіторська заборгованість. Отже, у разі прострочення нерезидентом строків розрахунків чи поставки товару, сума такої заборгованості підлягає декларуванню його контрагентом – резидентом. Обов’язок подання декларації зберігається за резидентом до моменту списання такої заборгованості.
Списання кредиторської заборгованості
Під час списання будь-якої кредиторської заборгованості, відповідно до п. 5 П(С)БО 11 підприємство-боржник відображає дохід. Цей дохід визнається в бухобліку згідно з п. 5 П(С)БО 15.
При цьому щодо монетарної заборгованості її сума обчислюватиметься за валютним курсом НБУ на дату її списання та відображатиметься за Кт субрахунку 746 "Інші доходи" (списання кредиторської заборгованості, що не виникла під час операційного циклу) або субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості". На цю ж дату розраховуються і курсові різниці з відповідним відображенням доходу від курсових різниць (субрах. 744) або витрат (субрах. 974). Кореспондуючим рахунком у всіх випадках буде рахунок обліку розрахунків з нерезидентом, зокрема, субрахунки 371 чи 362.
Податок на додану вартість
При списанні кредиторської заборгованості перед резидентом податківці наполягали на коригування раніше нарахованого податкового кредиту. А от у випадку з нерезидентом податківці пішли на зустріч платникам податків і зазначили, що у випадку списання кредиторської заборгованості із оплати за товари/послуги нерезиденту, податковий кредит не підлягає коригуванню (підкатегорія 101.10 ресурсу "ЗІР" «Чи здійснюється коригування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ, який сформовано при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності?» та підкатегорія 101.15 «Чи підлягають коригуванню податкові зобов’язання та податковий кредит, визначені за операцією з отримання послуг від нерезидента на митній території України, якщо розрахунки з постачальником-нерезидентом не проведено та прийнято рішення щодо прощення боргу?»).
Причина для цього цілком логічна: під час списання заборгованості за імпортовані товари не відбувається повернення сум «імпортного» ПДВ, сплачених при ввезенні товарів. А при отриманні послуг від нерезидента податкові зобов’язання з ПДВ не підлягають коригуванню (адже послуги фактично були отримані), тож і податковий кредит не коригується.
А от податкові зобов’язання, нараховані при отриманні авансу від нерезидента за послуги, місце постачання яких визначено на території України, у випадку невиконання резидентом своїх зобов’язань та списання такого авансу, повинні бути відкориговані. Адже така передоплата більше не вважається передоплатою за роботи/послуги, а прирівнюється до безповоротної фінансової допомоги.
Податок на прибуток
Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Податківці у своєму листі роз’яснювали, що суми доходів або витрат, які враховані під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року та враховані у складі доходів або витрат відповідно до П(С)БО або МСФЗ під час визначення фінрезультату до оподаткування після 1 січня 2015 року, не підлягають повторному врахуванню під час визначення такого об’єкта та формують різницю, згідно з якою фінрезультат до оподаткування:
- зменшується на суму таких доходів;
- збільшується на суму таких витрат.
Таким чином, суми доходів, які враховані під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року та враховані у складі доходів відповідно до П(С)БО під час визначення фінрезультату до оподаткування після 1 січня 2015 року, формують різницю, згідно з якою фінрезультат до оподаткування зменшується на суму таких доходів. При цьому така різниця застосовується всіма платниками податку на прибутку незалежно від обсягу їхнього доходу.
Наприклад, якщо згідно зі ст. 159 ПКУ (у редакції до 01.01.2015 року) платник податків зменшив суму доходу внаслідок порушення строків оплати покупцем, то при списанні такої заборгованості після 01.01.2015 р. такий платник податків проводить списання заборгованості в бухобліку з відповідним визнанням витрат і збільшує об’єкт оподаткування на цю суму, оскільки така сума вже була врахована при визначені об’єкта оподаткування до 2015 року. Аналогічна ситуація виникає і при списанні кредиторської заборгованості. Якщо за вищезазначеною статтею до 01.01.2015 р. боржник зменшив розмір витрат на суму простроченої (але не списаної) кредиторської заборгованості, то при її списанні після 2015 року він визнає дохід в бухобліку і відповідно зменшує фінансовий результат до оподаткування.
Якщо ж до 01.01.2015 р. у платника податку на прибуток не виникало сум, що впливають на об’єкт оподаткування за такою заборгованістю, то ситуація стає набагато простішою. Так, при списанні дебіторської заборгованості підприємство постачальник відносить суму такої заборгованості до витрат підприємства. Якщо ж підприємство є боржником і списує кредиторську заборгованість, то на таку суму визнається дохід. При цьому в обох випадках жодних коригувань фінрезультату проводити не потрібно.
Наприклад, резидентом було здійснено експорт товару нерезиденту, відповідно було визнано дохід від такого постачання. В подальшому нерезидент не розрахувався і після спливу позовної давності підприємство-постачальник визнає витрати від такої операції.