Резервний капітал
Створення резервного капіталу для акціонерного товариства передбачено ст. 19 Закону про АТ, формується він у розмірі не менше ніж 15% статутного капіталу шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку або за рахунок нерозподіленого прибутку. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років дивіденди за привілейованими акціями виплачують за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Щорічні відрахування не можуть бути меншими ніж 5% суми чистого прибутку товариства за рік. Це рядок 1415 розділу I «Власний капітал» Пасиву балансу (форма №1)
Резервний капітал у бухобліку
Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.
За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображають створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунку показує залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.
Обов'язковість формування резервного капіталу встановлена для АТ, що розміщує прості і привілейовані акції (ст. 13 та 19 Закону про АТ). Якщо говорити про ТОВ/ТДВ, то з 17.06.2018 р. такої вимоги немає. Тепер це питання вирішується загальними зборами засновників, адже ст. 87 ГКУ виключено Законом про ТОВ/ТДВ. Проте такі зміни, якщо обов'язковість резервного фонду була у статуті, слід внести до нової редакції статуту.
Зверніть увагу!
Товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства (ч. 1 ст. 25 Закону про ТОВ/ТДВ).
Отже, перед розподілом прибутку для виплати дивідендів треба перевірити, що вказано у статуті і чи потрібно створювати резервний капітал, тому що він формується із нерозподіленого прибутку.
Порядок виплати дивідендів
Виплачують дивіденди за рахунок чистого прибутку, про що свідчить показник за кредитом субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений». Якщо за результатами звітного 2018 року отримано чистий прибуток (значення рядка 2350 Звіту про фінансові результати2), засновники можуть прийняти рішення про розподіл прибутку.
За п. 4 П(С)БО 15, дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Згідно з пп. 14.1.49 ПКУ, дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, які засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. З метою оподаткування до уваги слід брати визначення, наведене у ПКУ.
Звітним періодом, за який виплачуються дивіденди, як правило, є рік, проте немає заборони виплачувати такі суми щокварталу. Отже, порядок виплати, період, обмеження щодо виплати дивідендів встановлено у статуті. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.
Для ТОВ дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Саме тому на початку статті ми наголосили, що умови та порядок виплати дивідендів потрібно зазначити в установчих документах.
Акціонерні товариства виплачують дивіденди лише коштами: це встановлено ст. 30 Закону про АТ. А платникам ЄП слід пам'ятати про заборону розрахунків у негрошовій формі. I хоча складно стверджувати, що виплата дивідендів є розрахунком за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), та податківці вважають саме так (наприклад, див. «Вісник» №13/2018, спецвипуск «Дивіденди»).
Наприклад, за ч. 2 та 3 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ товариство виплачує дивіденди коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.
Загальні збори
Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір (ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ).
Але ТОВ та ТДВ повинні врахувати норми Закону про ТОВ/ТДВ, бо ст. 26 цього закону передбачає загальний порядок виплати дивідендів учасникам товариства, а обмеження виплати дивідендів встановлено у ст. 27. Увага: товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. Також згідно з ч. 2 ст. 27 цього закону статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися.
Рішення про розподіл прибутку повинно засвідчуватись документально. Рішення щодо виплати дивідендів має бути затверджено загальними зборами учасників та зафіксовано у протоколі. У протоколі слід зазначити суму прибутку, спрямовану на виплату дивідендів, відповідний період розподілу прибутку, розмір дивідендів та порядок і строки їх виплати.
Дивіденди виплачуються у строки, встановлені у протоколі. I рекомендуємо саме в протоколі визначати певний строк. Адже якщо рішенням засновників зазначено лише обов'язок виплати дивідендів без визначення строку їх виплати, тоді, вважаємо, діє норма ст. 530 ЦКУ: застосовується строк у сім днів з дня пред'явлення учасником вимоги щодо виконання зобов'язання з виплати дивідендів. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників (ч. 4 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ).
Якщо засновником є одна людина, протокол зборів не потрібен, проте необхідність рішення засновника залишається.
Бухгалтерський облік
Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунку 44. У бухобліку використання прибутку на виплату дивідендів відобразиться так:
- нарахування дивідендів — записом Д-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» К-т 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
- водночас наприкінці року робимо запис Д-т 441 «Прибуток нерозподілений» К-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;
- утримання ПДФО (якщо засновником є фізособа, в т. ч. нерезидент) чи податку з доходів нерезидента (якщо засновником є юрособа-нерезидент) Д-т 671 К-т 641;
- утримання військового збору (якщо засновником є фізособа, в т. ч. нерезидент) Д-т 671 К-т 642;
- виплата дивідендів засновнику Д-т 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» К-т 311 (26, 28, якщо прийнято рішення про виплату майном. При виплаті дивідендів майном нараховуємо ПДВ: Д-т 949 К-т 641/ПДВ );
Визначення ПДВ і форма виплати дивідендів
Оподаткування дивідендів ПДВ не залежить від того, кому вони виплачуються, але залежить від того, в якій формі вони виплачуються. Адже відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
- нарахування авансового внеску з податку на прибуток Д-т 98 К-т 641 — якщо дивіденди виплачуються юрособі;
- перерахування до бюджету авансового внеску Д-т 641 К-т 311 (наприкінці звітного періоду (року) зобов'язання з податку на прибуток підприємство відображає за К-т 64 і Д-т 98).
Думка податківців
Починаючи з 01.01.2018 р. для платників ЄП (третьої та четвертої груп) скасовано обов'язок нарахування та сплати авансового внеску при виплаті дивідендів.
Платники ЄП не нараховують та не сплачують до бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті з 01.01.2018 р. дивідендів, в тому числі за результатами фінансово-господарської діяльності за періоди до 01.01.2018 р. (ЗIР, підкатегорія 108.05).
Податковий облік
Правила оподаткування дивідендів діють на дату їх нарахування, а таке нарахування відбувається на підставі протоколу зборів засновників. Байдуже, за який період розподіляється прибуток, важливо, які правила оподаткування діють саме на дату прийняття протоколу.
I якщо ми вже згадали про авансовий внесок, то почнемо саме з нього.
Порядок сплати і розрахунок суми авансового внеску встановлено пп. 57.1-1.2 ПКУ:
1) він обчислюється за ставкою 18%;
2) сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску;
3) сплачується під час виплати дивідендів;
4) розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Порядок розрахунку суми авансового внеску залежить від суми дивідендів та погашеного ПЗ з податку на прибуток за період, за результатом якого сплачуються дивіденди. Відповідно, якщо сума дивідендів є більшою за суму рядка 19 декларації з прибутку, проте ПЗ є сплаченими, авансовий внесок розраховують з різниці. За наявності непогашеного ПЗ авансовий внесок розраховують з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті;
5) якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення (див. п. 4) використовується значення об'єкта оподаткування, обчислене пропорційно до кількості місяців, за які сплачуються дивіденди;
Думка податківців
Як розраховується авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів (частини чистого прибутку) за підсумками звітного кварталу?
У разі якщо на момент сплати частини чистого прибутку (доходу) за IV квартал звітного року подана декларація з податку на прибуток за такий рік та погашені зобов'язання, нараховані у такій декларації, авансові внески нараховуються на суму перевищення частини чистого прибутку, що підлягає виплаті за IV квартал звітного року, над значенням об'єкта оподаткування податком на прибуток за такий рік, поділеного на 12 та помноженого на 3 (пропорційно до кількості місяців, за які виплачується частина чистого прибутку (доходу)) (ЗIР, підкатегорія 102.09).
6) для платників податку на прибуток наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів (пп. 57.1-1.1 ПКУ).
У майбутньому сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення ПЗ з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний податковий період. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі якщо дивіденди виплачуються за податковий рік, за результатами якого об'єкт оподаткування має від'ємне значення, то авансовий внесок з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету до або одночасно з виплатою таких дивідендів, розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті (додатково див. IПК від 24.05.2018 р. №2312/6/99-99-12-03-06-15/IПК).
Отже, незважаючи на те що сума таких авансових внесків не може повертатись платнику як переплата, вона враховується в майбутньому до повного погашення. На наш погляд, строк у 1095 днів (яким обмежено у часі надмірно сплачені суми) не повинен діяти, адже авансовий внесок не підпадає під визначення «грошове зобов'язання» (пп. 14.1.39 ПКУ) та «податкове зобов'язання» (пп. 14.1.156 ПКУ). Та все ж рекомендуємо отримати IПК.
Якщо дивіденди виплачуються юрособі-нерезиденту, потрібно пам'ятати, що сплачений авансовий внесок, згідно з пп. 57.1-1.5 ПКУ, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ПКУ.
Отже, з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України у вигляді дивідендів, крім нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток, потрібно утримати податок у розмірі 15%. Щоправда, ставку податку можна зменшити, якщо з країною нерезидента Україною підписано договір про уникнення подвійного оподаткування. Застосування правил міжнародних договорів, відповідно до п. 103.1 ПКУ, дає змогу повністю або частково зменшити ставку податку або повернути різницю між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Податок утримується з такої суми і сплачується до бюджету під час виплати (як оподатковуються дивіденди за акціями корпоративного інвестиційного фонду, див. IПК ГУ ДФС у м. Києві від 07.02.2019 р. №433/IПК/26-15-12-03-11).
Зверніть увагу: електронна довідка не може бути підставою для застосування норм міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Податківці повідомляють, що нормами ПКУ не передбачено використання в електронному вигляді довідки для потреб ст. 103 ПКУ, тому така довідка не може бути підставою для застосування норм міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Підставою для застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування є довідка на паперовому носії, яка належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.
Для потреб трансфертного ціноутворення операції з нарахування дивідендів у грошовій формі платником податку на прибуток на користь нерезидентів не є контрольованими.
Якщо дивіденди виплачуються у формі, відмінній від грошової, за пп. 57.1-1.2 ПКУ до таких операцій застосовуються правила трансфертного ціноутворення у порядку ст. 39 ПКУ. Отже, в деяких випадках дивіденди підлягають врахуванню при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій та відображаються у Звіті про контрольовані операції (додатково див. ЗIР, підкатегорія 137.03).
Коли авансовий внесок не справляється
Згідно з пп. 57.1-1.3 ПКУ, авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:
- фізособам;
- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 57.1-1.2 ПКУ. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;
- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;
- платниками ЄП відповідно до пп. 57.1-1.1 ПКУ.
Виплата дивідендів фізособі
Згідно з пп. 170.5.2 ПКУ, будь-який резидент, який нараховує дивіденди, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
Відповідно до пп. 164.2.8 ПКУ, пасивні доходи у вигляді дивідендів включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи, як наслідок, оподатковуються ПДФО та військовим збором.
Ставка ПДФО залежить від статусу емітента корпоративних прав та виду платежу (п. 167.5 ПКУ):
- за дивідендами за акціями та корпоративними правами, нарахованими резидентами — платниками податку на прибуток(крім доходів у вигляді дивідендів за акціями, інвестиційними сертифікатами, які виплачуються інститутами спільного інвестування), ставка 5%;
- за дивідендами за акціями та/або інвестиційними сертифікатами, корпоративними правами, нарахованими нерезидентами, інститутами спільного інвестування, ставка 9%;
- за дивідендами за акціями та корпоративними правами, нарахованими резидентами — неплатниками податку на прибуток (платниками ЄП), ставка 9%.
Якщо дивіденди виплачуються за минулі періоди, то їх оподаткування здійснюється за ставками на момент їх нарахування.
Якщо сума дивідендів не виплачується, а йде на збільшення статутного капіталу, відповідно до пп. 165.1.18 ПКУ ПДФО з такої суми нарахованих дивідендів не утримується. Проте обов'язок утримати військовий збір у розмірі 1,5% залишається, відповідно до п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ. У цьому разі, на погляд автора, збільшення статутного капіталу відбудеться за мінусом утриманої суми військового збору. Але це може призвести до зміни пропорцій участі засновників і, як наслідок, невиконання норми пп. 165.1.18 ПКУ. Про цю проблему ми писали у «ДК» №33/2018. Якщо зборами засновників прийнято рішення про нарахування дивідендів, проте їх сума не виплачена, не слід забувати про вчасну сплату ПДФО та військового збору. У цьому разі податки сплачуємо згідно з пп. 168.1.5 ПКУ — протягом 30 к. д. після закінчення місяця, в якому нараховано дивіденди (у строк для місячного податкового періоду).
Аналогічно оподатковуються дивіденди, які виплачуються на користь фізосіб-нерезидентів, це підтверджує пп. 170.10.1 ПКУ.
Якщо засновники прийняли рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі, наприклад продукцією, сума ПДФО обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ПКУ. Для визначення бази для утримання ПДФО, за дивідендами, які виплачуються у негрошовій формі, треба визначити звичайну ціну продукції і застосувати коефіцієнт. У 2019 році коефіцієнт становить 1,219512. База для військового збору — без застосування коефіцієнта (п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
У ф. №1ДФ виплата доходу у вигляді дивідендів відображається за ознакою доходу «109». I, до речі, якщо дивіденди виплачуються підприємцю, така виплата оподатковується аналогічно, як виплата дивідендів звичайним фізособам. Пасивні доходи у вигляді дивідендів не належать до доходу платника ЄП згідно з п. 292.1 ПКУ.