Отримали відшкодування збитків від контрагента: облік та оподаткування

Що є збитками?

Відповідно до ч. 1 ст. 224 і ч. 1 ст. 226 ГКУ під збитками розуміються витрати потерпілої сторони у зв’язку з утратою або пошкодженням її майна, а також не отримані нею доходи, які така сторона отримала б при належному виконанні контрагентом зобов’язання (або дотриманні ним правил здійснення госпдіяльності). Що саме відноситься до збитків прописано у ст. 225 ГКУ. Це:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення контрагентом зобов’язання;
• неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання контрагентом;
• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (для СГ тут мається на увазі шкода, нанесена діловій репутації СГ).

Тож коли потерпіла сторона готовить претензію на відшкодування збитків, то слід пам’ятати, що лише вищевказані складові можуть відноситися до збитків. А від так у певних випадках сума збитків, яка пред’являється в претензії, наприклад, перевізникові, може зовсім не дорівнювати продажній вартості або собівартості втрачених товарів. Хоча орієнтир, зазвичай, при розрахунку збитків робиться саме на продажну або ринкову вартість товарів (ч. 3 ст. 225 ГКУ).

Документальне оформлення

Щодо документального оформлення у коментованому листі податків просто нагадують, що звітність можна формувати лише на підставі документів відповідно до пп.44.2 ПКУ.  А ось з питання порядку формування в бухобліку доходів та витрат по операціях із відшкодування понесених збитків у зв'язку з розірванням договорів та документів, необхідних для їх підтвердження, доцільно звернутись до Мінфіну.

Зі своєї сторони з цього приводу зазначимо наступне.

Відповідно до вимог ст. 688 ЦКУ покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 222 ГКУ, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа — учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Тож пред'явлення претензії — це фактично спроба врегулювати спір між сторонами договору до моменту звернення до суду (хоча це є обов'язковим лише тоді, коли таке визнано сторонами та прописано у договорі).

Таким чином, вимоги покупця можуть бути оформлені у вигляді претензії з наданням доказів про фактичні втрати з урахуванням наведених вище законодавчих норм. А такі докази можуть бути оформлені у акті про фактичну кількість та якість, який, якщо можливо, складений також за участю не тільки покупця, а й представників постачальника та перевізника. До претензії про сплату коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Порядок направлення та оформлення претензії передбачений у ст. 222 ГКУ. Якщо спроби досудового вирішення проблеми не принесли позитивного результату, то тоді варто звернутися до вже господарського суду. Детально про складання претензії ми писали тут.

Бухоблік

В бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції №291, на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

Тобто дохід підприємства у бухобліку потрібно збільшити за датою визнання боржником вказаних сум, тобто це дата, коли надійшов від винуватця-боржника позитивний письмовий результат розгляду претензії (див. додатково тут).

Тож на дату визнання суми відшкодування збитків СГ-постаждала особа має зробити наступне проведення Дт 374 Кт 715. А ось при надходженні грошових завданих збитків складається проводка: Дт 31 Кт 374.

А ось в обліку винуватця будуть витрати. Коли саме їх слід відображати пояснили фахівці Мінфіну у листі від 16.06.2017 р. №35210-07-10/16083. Про це ми зазначали тут.

Тож суми визнаних претензій відображаються підприємством - одержувачем претензій у складі витрат того звітного періоду, в якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензій, тобто знову таки на дату складання письмово результату розгляду претензії.

Визнані штрафні санкції за невиконання підприємством законодавства та умов договорів відображаються в обліку проведенням: Дт 948 Кт 685. При оплаті за завдані збитки складається проводка: Дт 685 Кт 311.

Податок на прибуток

Податківці в коментованому листі від 23.05.2019 р. №2335/ІПК/07-16-12-01-10 зазначають, що для визначення об'єкту оподаткування за операціями із отримання відшкодування за втрачене/пошкоджене майно достатньо сформувати фінрезультат за правилами бухобліку. Різниць у ПКУ для такої ситуації не передбачено.

ПДВ

А ось тут доволі цікава ситуація, адже із кінця 2016 року податківці наполегливо всіх консультують, що відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або викрадене майно (а в деяких консультаціях додають, що без урахування штрафних санкцій і пені) розцінюється як компенсація вартості такого майна та, відповідно, включається до бази оподаткування ПДВ. Не стала виключенням й коментована ІПК.

Про таку позицію вони зазначають також у листах від 30.12.2016 р. №28710/6/99-99-15-03-02-15, від 14.03.2017 р. №5374/10/26-15-12-01-18, в ІПК від 07.07.2017 р. №1051/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 18.01.2018 р. №223/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. У ресурсі «ЗІР» у підкатегорії 101.07, 101.16 міститься декілька роз’яснень з цього приводу[1].

Так, спочатку податківці чомусь як аргумент своєї позиції наводять норми ст. 224 — 226 ГКУ, які регулюють права і обов’язки учасників господарських відносин щодо відшкодування завданих ними/їм збитків, які ніяк не регулюють порядок передачі прав на зіпсоване або викрадене майно.

Потім не виділяючи чи то таке відшкодування збитків є постачанням товарів чи постачанням послуг, адже оподаткуванню ПДВ згідно з п.185.1 ПКУ, підлягають саме такі операції (пп. «а» п.185.1 ПКУ – товари, пп. «б» п.185.1 ПКУ - послуги), а гамузом, так, на всякий випадок, згадують обидві ці норми із п.185.1 ПКУ.

Після чого як додатковий аргумент своєї позиції наводять абз.5 п. 188.1 ПКУ, де зазначено, що до складу договірної вартості включаються будь-які суми грошей, вартість мат- і нематактивів, що передаються платникові ПДВ безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Втім до договірної вартості не включаються, зокрема, суми неустойки (штрафів та/або пені).

Ну й на останок зазначають, що завжди першою подією для нарахування ПЗ з ПДВ СГ-потерпілим, а від так й складання ПН буде дата отримання коштів від СГ-винуватця. Втім, як правило, спочатку йде визнання претензії, а потім вже перерахування коштів. То якщо притримуватися позиції податківців, то ПЗ слід нараховувати на дату визнання претензії. При цьому норми п.198.5 ПКУ у такому разі для СГ-потерпілого не застосовують, адже нібито втрачені/пошкоджені товари є «господарськими», бо за них отримано компенсацію.

А ось для самого СГ-винуватця отримана ПН дає право на ПК. Втім, оскільки такі товари не зможуть бути використані ним у госпдіяльності, то по пп. 198.5 ПКУ із базою по п.189.1 ПКУ слід нарахувати технічні ПЗ з ПДВ.

Такий каламбур від податківців. Втім погодитися із ними ми не можемо й вважаємо, що виникнення ПЗ з ПДВ при відшкодуванні заподіяних збитків взагалі не виникає. Адже відсутній об’єкт оподаткування — постачання товарів у розумінні пп. 14.1.191 ПКУ та й послуг ніяких тут також немає у розумінні пп. 14.1.185 ПКУ.

Ознак постачання операція з відшкодування шкоди не містить — адже при відшкодуванні збитків переходу права власності на товар не відбувається, особливо, якщо на момент отримання компенсації такого майна фактично вже немає.

Більше того, якщо у постачанні задіяний перевізник й з його вини не був доставлений весь вантаж, то тут взагалі про ніяку компенсацію за товар не може йти мови, оскільки товар не виступає об’єктом договору між продавцем товару й перевізником.

Якщо права власності на товар переходить в момент отримання товару покупцем, то вважаємо, що тут для продавця товару правильніше було б вести мову про нарахування «технічних» ПЗ за п. 198.5 ПКУ, унаслідок невикористання товарів у госпдіяльності постачальника у зв’язку з їх втратою. І крім цього, постачальник відповідно до ст.192 ПКУ має право скласти РК до ПН, складеної на покупця таких товарів та зменшити ПЗ з ПДВ за умови реєстрації такого розрахунку в ЄРПН таким покупцем. При цьому, якщо першою подією була повна оплата за товар, то постачальник має виписати нову НН на залишок коштів за «недовезений» товар.

Якщо ж право власності на товар перейшло у момент передачі товару перевізнику, то ні коригування ПЗ з ПДВ, ні нарахування «технічних» ПЗ з ПДВ тут не може мати місце. Оскільки про продавця операцію із постачання товарів завершено в момент передачі товару перевізнику.

Враховуючи все вищевказане та судячи із сталих фіскальних позицій ДФС, заради уникнення непорозумінь із контролюючими органами, радимо отримати власну ІПК із цього приводу.

Приклад. Постачальник передав перевізнику товар (10 одиниць) на суму 12 000 грн з ПДВ. Підприємство для аналітичного обліку використовує рахунок 28/2 «Товари в дорозі».

При перевезенні утрачено 2 одиниці товару. Собівартість 1 одиниці товару 650 грн. Право власності на товар переходить у момент отримання покупцем товару від перевізника. Оплата також відбувається після отримання товару. Продавець як власник майна виставив претензію на суму утрачених товарів - 2400 грн.

У прикладі відображені госпоперації за позицією податківців.

* Якщо не притримуватися позиції податківців, то такою проводкою слід показати нарахування «технічних» ПЗ з ПДВ по п. «г» п.198.5 ПКУ, втім базою для нарахування була б собівартість втрачених товарів, а від так сума ПЗ з ПДВ була б така: (2 одиниці х 650 грн) х 20% = 260 грн.