Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФС у ІПК від 05.08.2019 р. №3650/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначає, що платниками ПДФО є фізичні особи – резиденти і нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 162.1.1 ПКУ).
При цьому порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено пп. 170.10 ПКУ. Відповідно до нього доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів. Відповідно юридична особа, яка виплачує або надає такий дохід нерезиденту, є його податковим агентом.
Зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ).
Таким чином, згідно з роз’ясненням податківців дохід у вигляді вартості послуг проживання та проїзду фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, які оплачуються юридичною особою - резидентом за власний рахунок, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких фізичних осіб як додаткове благо та оподатковується ПДФО та військовим збором на загальних підставах (за ставкою 18% зі застосуванням до бази оподаткування натурального коефіцієнта за пп. 164.5 ПКУ).
Крім того, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%.
Зверніть увагу, що такий дохід у формі №1ДФ відображається з ознакою доходу 126 «Додаткове благо». Відповідно такий нерезидент зобов’язаний отримати ІПН (про це ми писали тут).
Також нагадаємо, що податок повинен бути сплачений безпосередньо фізособою, зокрема шляхом компенсації на рахунок або в касу підприємства. Якщо така компенсація від фізособи не буде здійснена, сума сплаченого підприємством податку також потрапить до оподатковуваного доходу нерезидента.
Чи можна оподаткованого доходу уникнути?
Звісно, якщо йдеться про фізосіб, які є працівниками податкового агента, та про їх проїзд та проживання під час відрядження (пп. 165.1.11 ПКУ).
А якщо йдеться про приймання іноземних партнерів та їх працівників? І тут, на нашу думку, є шанси.
Адже згідно з іншим роз’ясненням київських податківців, в такому випадку виникають представницькі витрати.
Як роз’яснюють самі податківці, представницькі витрати – це витрати, пов’язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. Тобто ті ж самі проїзд та проживання, зокрема, харчування.
При цьому, якщо такі витрати оплачує працівник підприємства (за рахунок підзвітних коштів), то ці витрати не є його оподаткованим доходом. А ось чи є вони доходом тих, на кого ці кошти витрачаються?
Наприклад, на сайті «Вісника» у статті, присвяченій представницьким витратам (яка і досі є актуальною з метою документального оформлення і бухгалтерського обліку), про це немає ні слова. Немає згадки про це і тут.
Тобто до цього податківці застосовували досить лояльний до іноземних гостей та приймаючої сторони-резидента підхід, не вимагаючи оподаткування представницьких витрат. Чому позиція змінилась і стала фіскальною, пояснити важко.
Втім, оскаржити коментовану ІПК може лише та особа, яка її замовила та отримала. Решта наведене нами можуть використати при отриманні та оскарженні власних ІПК.
***
Читайте також:
