Коментар до листа Мінфіну від 26.12.2019 р. №35210-06-62/35178
Мінфін у коментованому листі надав відповідь на запит податківців, який ми коментували тут. Нагадаємо, що роз’яснення податківців тоді викликало жваву дискусію і безліч запитань від наших читачів. Адже практичних прикладів податківці у ньому не навели. Але якщо читати його буквально, можна було зробити висновок: доки останній підпис на електронний первинний документ не накладено, він не вважається оформленим і податкові наслідки за ним не виникають.
Все це добре, коли усі підписи на такий документ накладаються в один день або хоча б в одному звітному періоді. А якщо ні?
І як бути з датою складання документу, якщо вона в ньому зазначена окремо і є іншою, ніж дата накладання останнього підпису (нагадаємо, що дата складання є обов’язковим реквізитом будь-якого первинного документу)?
Як бачимо, запитань багато. Але Мінфін вважає, що принаймні в бухобліку питання відображення господарських операцій на підставі первинних документів (зокрема, і документів в електронному вигляді) врегульовано повністю.
Що роз’яснює Мінфін?
Одним із принципів бухобліку та фінзвітності є принцип нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухобліку та фінзвітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
При цьому господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Тобто, як ми і передбачали, обговорюючи цю ситуацію, Мінфін надає перевагу факту, що господарська операція відбулася, над тим, що первинний документ на неї формально ще не до кінця оформлений.
Як і раніше, Мінфін роз’яснює: правилами документообігу підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання облікових регістрів бухобліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа. В такому випадку підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до облікових регістрів бухобліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ, складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск ТМЦ, робіт і послуг.
Що це має бути за внутрішній первинний документ?
Зрозуміло, що ним може бути і бухгалтерська довідка. Але в своєму листі Мінфін говорить, що ним може бути і акт. На нашу думку, це має бути акт, у якому передбачено підписи лише працівників підприємства, яке його складає. Адже, якщо в цьому документі буде рядок для зазначення підпису контрагента, а такого підпису не буде, то цей документ вважатиметься неоформленим.
Тобто той акт, який підприємство склало і надіслало контрагенту для того, щоб той прийняв або відхилив приймання-передачу робіт чи послуг (або ж накладна на приймання-передачу товарів), без підпису контрагента первинним документом вважатися не може. А ось внутрішній документ, у якому підпис контрагента не передбачено і який фіксує лише факт відвантаження товарів, надання послуг чи виконання робіт – цілком. Звісно, що такий внутрішній документ складатиметься саме для ведення бухгалтерського обліку. Довести ним факт постачання, наприклад, в суді, буде вкрай важко. Для цього потрібно отримати документ від контрагента, який підтверджує цей факт.
Після цього, як роз’яснює Мінфін, у місяці надходження від контрагента первинного документа щодо господарської операції, інформація про яку в минулих звітних періодах була перенесена до облікових регістрів бухобліку згідно з внутрішнім первинним документом, до облікових регістрів бухобліку за звітний період переноситься інформація про таку господарську операцію.
При цьому (в разі потреби!) її обсяг зазначається шляхом коригування на суму різниці між оцінкою такої господарської операції за внутрішнім первинним документом (актом) та первинним документом, отриманим від контрагента.
Таким чином, повертаючись до питання про електронний документ (зокрема, про дату накладання на нього електронного підпису) з роз’яснення Мінфіну можна зробити висновок, що незважаючи на відсутність електронного підпису на первинному документів підприємство (за умови, що це передбачено правилами документообігу) має право відобразити господарську операцію в обліку. Але за фактом її здійснення і на підставі складеного внутрішнього первинного документу.
Що з податковими наслідками?
Відобразити здійснену господарську операцію за внутрішнім первинним документом в бухгалтерському обліку можна. Можна навіть сподіватися, що контрагент надасть підписаний зі свого боку акт чи накладну і юридичного спору не виникне. Але як бути зі сплатою податків за такою операцією? Наприклад, на яку дату постачальник має визнати ПЗ з ПДВ?
Мінфін звернув увагу, що неузгодженість в даному випадку міститься саме у податкових нормах, зокрема, п. 187.1 ПКУ, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Але який це має бути документ: внутрішній чи той, що складається разом із контрагентом? На це питання у ПКУ відповіді немає.
Тому Мінфін доходить висновку: питання визначення дати оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг для цілей оподаткування, має бути врегульовано податковим законодавством.
Висновки
Як бачимо, не лише бухгалтери та платники податків, а й ДПС із Мінфіном не можуть дійти єдиного висновку в цьому питанні. І крапку в ньому мають поставити зміни до ПКУ.
На сьогодні єдине, що допоможе платникам податків при вирішенні цього питання, це індивідуальна податкова консультація. Звісно, якщо в ній податківці чітко зазначать, якою має бути ця дата. І яку можна, за бажанням, оскаржити в суді згідно зі ст. 53 ПКУ.
Але наголошуємо: що захищає так ІПК лише ту особу, якій вона була надана. Без її наявності платники податків продовжують ризикувати тим, що під час податкової перевірки контролери не погодяться з датою визнання ПЗ з ПДВ і датою складання податкової накладної. А це загрожує штрафами як для продавця, так і для покупця.