Декларація з податку на нерухомість на 2023 рік: пам’ятка для юросіб

Хто сплачує податок на нерухомість та подає декларацію?

Згідно з пп. 266.1.1 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Отже, податком на нерухомість оподатковується об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Деякі об’єкти нерухомості не є об’єктами оподаткування, і їх зазначено у пп. 266.2.2 ПКУ.

Декларацію з податку на нерухомість подають лише юрособи, які є платниками податку на нерухомість. У декларації розраховують суму податку на нерухомість, яку юридична особа має сплатити у поточному році, в якому подає декларацію, у цьому випадку – у 2023 році.

Фізичні особи, в тому числі ФОПи і самозайняті особи, які мають у власності житлову та/або нежитлову нерухомість, декларацію не подають. За фізособу розрахунок суми податку здійснює податкова і надсилає їй повідомлення про сплату податку на адресу платника, зазначену у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (пп. 70.2.4 ПКУ).

Роз’яснення податківців щодо сплати податку на нерухомість фізособами у 2022 році за 2021 рік ми наводили тут. У 2023 році фізособи також мають отримати від податківців листи про сплату податку за 2022 рік.

Отже, юрособи самостійно розраховують податок наперед – з 1 січня поточного року і до кінця року, і подають декларацію з цим розрахунком, а фізособам (у тому числі ФОПам і самозайнятим) податок розраховують податківці за минулий рік.

Форма, строки подання декларації і сплати податку на нерухомість

Декларацію на 2023 рік подають за новою формою – Мінфін наказом від 10.11.2022 р. №371 виклав її у новій редакції. Вона також містить два окремі додатки: Розрахунок у частині об'єктів житлової нерухомості та Розрахунок у частині об'єктів нежитлової нерухомості.

В оновленій декларації передбачено місця для зазначення коду Кодифікатора (КАТОТТГ), інформації щодо адреси місць розташування об’єктів оподаткування, строку користування податковою пільгою у звітному періоді, виокремлення нарахованих до збільшення сум податкового зобов’язання згідно з п. 50.4 ПКУ. 

З метою зменшення помилок (розбіжностей) під час подання уточнюючих податкових декларацій, забезпечення спрощення ведення автоматизованого обліку та аналізу поданих документів, як з боку платників, так і контролюючих органів, а також розширення надалі сервісного обслуговування платників запроваджено позицію «Реєстраційний номер декларації в контролюючому органі, яка уточнюється».

Податкову декларацію приводять у відповідність до п. 50.1 ПКУ в частині порядку визначення розміру штрафної санкції, до п. 129.4 ПКУ – в частині нарахування пені.

Відповідно до пп. 266.7.5 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою наказом МФУ від 10.04.2015 р. №408 (у редакції наказу Мінфіну від 10.11.2022 р. №371). 20 лютого 2023 року припадає на понеділок, тож цей граничний строк у 2023 році не переноситься.

Додатки 1 і 2 до Декларації є її невід'ємною частиною. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов'язання за відповідним видом об'єктів оподаткування – житлової або нежитлової нерухомості. За відсутності у платника відповідного виду об'єкта оподаткування тип додатка, в якому обчислюється податкове зобов'язання для такого виду об'єкта оподаткування, до Декларації не додають.

За наявності об'єктів нерухомості, що знаходяться на території адміністративно-територіальних одиниць, що підпорядковані різним органам місцевого самоврядування, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним відповідним контролюючим органом, подають одну Декларацію з кількома додатками відповідного типу.

Наприклад, якщо підприємство має нежитлову нерухомість у трьох різних територіальних громадах одного району, то воно подає Декларацію до органу ДПС у цьому районі з трьома Додатками 2. У кожному з додатків наводиться інформація щодо об’єктів нерухомості відповідної територіальної громади, а загальну суму податку наводять у самій Декларації. При цьому кількість Додатків 2 зазначають у реквізиті 7 Декларації – «3».

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларацію юридична особа - платник подає протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачує починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Докладніше про звітування та сплату податку за новопридбану нерухомість ми писали тут.

Якщо зміни у складі об’єктів оподаткування податком на нерухомість сталися до 20 лютого 2023 року, підприємство може подати звітну або звітну нову декларацію, в якій воно вже враховує наявні зміни. А якщо зміни сталися вже після 20 лютого 2023 року, їх вносять за допомогою уточнюючої декларації.

Сплачують податкове зобов’язання юрособи авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Звільнення від оподаткування та пільги з податку на нерухомість

Податок на нерухомість не сплачують:

• якщо об’єкт нерухомості не є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 ПКУ. Місцеві ради мають право цей перелік розширити, щоправда, в межах території своєї громади (пп. 266.4.2 ПКУ);
• якщо сама юрособа має право на пільгу з податку відповідно до п. 266.4 ПКУ 

Об’єкти нерухомості, які не мають ознак будівель у значенні пп. 14.1.15 ПКУ та класифікуються у розділі 2 «Інженерні споруди» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість. Про це зазначали податківці в ІПК від 21.10.2020 р. №4348/ІПК/14-29-04-03-24, яку ми розглядали тут.

Зауважимо, що якщо юрособа має у власності об’єкт нерухомості, який не є об’єктом оподаткування, така юрособа не обчислює суму податку і, відповідно, не подає декларацію. Це прямо не передбачено нормами ст. 266 ПКУ, але такий висновок випливає з пп. 266.7.5 ПКУ. Якщо немає об’єкта оподаткування, то й податок обчислити неможливо. А раз немає суми податку, то й декларацію не подають – див. додатково п. 49.2 ПКУ, який вимагає подавати декларації за кожен звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування.

Зокрема, пільга з податку на будівлі промисловості цікавить багатьох платників. Не так давно, з 23 травня 2020 року, змінився порядок застосування цієї пільги. А саме, для застосування пільги повинні одночасно виконуватися такі умови:

• будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
• будівля промисловості має використовуватися суб’єктом господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності;
• основний вид діяльності суб’єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010;
• будівля промисловості (у т. ч. її частина) протягом звітного (податкового) періоду не має бути здана в оренду, лізинг, позичку іншим суб’єктом господарювання.

Ми писали про цю пільгу у матеріалах:

Які промислові будівлі звільнено від податку з 23 травня?

Правила сплати податку за промислові будівлі з 23 травня 2020 року

Чи сплачувати податок на нерухомість за будівлі, які використовуються під офіси?

та у консультації.

При цьому ГУ ДПС у Київській області звертає увагу, що позаяк ПКУ не містить норми щодо припинення виконання податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нерухомого майна, що перебуває у власності суб’єкта господарювання, але тимчасово не використовується ним у господарській діяльності у зв’язку з реконструкцією, простоєм тощо, то податок за такі будівлі сплачують на загальних підставах.

Аналогічний підхід і до оподаткування податком на нерухомість будівель сільгоспвиробників. Сільськогосподарський товаровиробник під час здійснення ним операцій з надання в оренду, лізинг, позичку частини будівлі, споруди, яка перебуває у його у власності та належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора, обчислює податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за зазначеними у відповідних договорах оренди, лізингу, позики частинам будівель, споруд. Тобто така будівля є об’єктом оподаткування податком на нерухомість.

А от якщо підприємство є власником майнового комплексу, то розраховувати податок на нерухомість потрібно, виходячи з типів будівель, що входять до такого комплексу. Так, у колонці 2 «Код типу об’єкта» додатка 2 до Декларації відображають відповідний тип (код) складових частин об’єкта нежитлової нерухомості – майнового комплексу, який визначають на підставі документів про право власності з урахуванням їхніх класифікаційних ознак та функціонального призначення відповідно до Класифікатора.

Ставки податку на нерухомість

Як передбачено пп. 266.5.1 ПКУ, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно зі законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто безпосередньо розмір ставок встановлюють для кожної місцевості окремо, але при цьому ставка не має перевищувати 1,5% розміру МЗП за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У 2023 році максимальна ставка становить 1,5 % від 6700 грн – 100,50 грн за 1 кв.м площі нерухомості.

Тут варто зауважити, що якщо ставку податку на певний вид нерухомості встановлено у розмірі 0%, то декларацію все одно слід подавати, адже наявний об’єкт оподаткування! Зокрема, таку позицію наводила ДПС у Кіровоградській області. Не подають декларацію лише ті юрособи, у яких немає об’єктів оподаткування (зокрема, і якщо наявну в них нерухомість виведено з об’єктів оподаткування за рахунок пільг). 

Крім того, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. «а»-«г» пп. 266.7.1 ПКУ, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку) – так встановлено у пп. 266.7.1-1 ПКУ.

Подання декларації на 2023 рік

Декларація з податку на нерухомість складається з основної частини, в якій наводять дані підприємства, а також загальну річну суму податку на нерухомість, та двох додатків, в яких і відбувається безпосередньо розрахунок суми податку:

• у частині об’єктів житлової нерухомості;
• у частині об’єктів нежитлової нерухомості.

У додатках до декларації зазначаються обов’язкові дані, які потрібні для розрахунку податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, зокрема:

• дані про сам об’єкт (графи 2 – 8 Додатків 1 і 2 до Декларації);
• площа об’єкта оподаткування (графа 9 Додатків 1 та 2 до Декларації);
• кількість місяців перебування у власності об’єкта оподаткування (графи 10,11,12, 13 Додатків 1 та 2 до Декларації);
• ставка податку у відсотках, яка визначається рішенням органу місцевого самоврядування (графа 14 Додатків 1 та 2 до Декларації);
• розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року (графа 15 Додатків 1 та 2 до Декларації, станом на 01.01.2023 – 6700 грн);
• збільшення суми податку відповідно до пп. 266.7.1-1 ПКУ – лише для житлової нерухомості (графа 16 Додатка 1). Тут зазначають збільшення річної суми податку на 25000 грн: якщо розмір податку збільшується, зазначають «25000», якщо не збільшується, цю графу не заповнюють;
• далі у графі 17 Додатка 1 та у графі 16 Додатка 2 визначають річну суму податку на нерухомість до застосування пільг;
• код пільги (відповідно до Довідника податкових пільг), розмір пільги (у відсотках), сума пільги (графи 18 – 22 Додатка 1 та графи 17 – 21 Додатка 2 до Декларації). Якщо органом місцевого самоврядування встановлено пільги з податку на нерухомість, якими користується платник податку, то у додатках до Декларації зазначають єдиний код пільги – 18010402 (додатково див. тут);
• і, нарешті, у графі 23 Додатка 1 та графі 22 Додатка 2 визначають річну суму податку з урахуванням пільг, з подальшим її розподілом за кварталами. Авансові внески розраховують за кожним об’єктом з урахуванням кількості місяців перебування цього об’єкта у власності (графи 10 – 13 Додатка 1 та Додатка 2). Алгоритм розрахунку авансових внесків показано у таблиці на умовному прикладі.

Таблиця 

Алгоритм розрахунку авансових внесків з податку на нерухомість

У рядку 2 наведено номери граф Додатка 1, а у рядку 3 – номери граф Додатка 2. 

У рядку 4 показано приклад, коли об’єкт нерухомості перебуває у власності протягом всього року, по три місяці у кожному кварталі. Річну суму податку 60000 грн ділять на суму всіх місяців, зазначених у графах 10 – 13, далі кожну квартальну суму визначають залежно від кількості місяців перебування об’єкта у власності у кожному кварталі: 60000,00 грн / 12 міс. * 3 міс. = 15000,00 грн. За такою схемою розраховують авансові внески у декларації, яку подають на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року.

У рядку 5 показано розрахунок податку за об’єкт, який було придбано у березні 2023 року. Такий розрахунок проводитимуть в уточнюючій декларації, яку подають після придбання нового об’єкта протягом 30 к.д. з дня виникнення права власності на нього (пп. 266.7.5 ПКУ). Податок починають нараховувати з березня 2023 року (пп. 266.8.1 ПКУ). Річна сума податку за придбаний об’єкт – 41000,00 грн, у першому кварталі об’єкт перебував у власності 1 місяць, в наступних кварталах до кінця року – по 3 місяці. Річну суму податку ділять на суму граф 10 – 13, квартальну суму визначають множенням місячної суми на кількість місяців у кожному кварталі: 41000,00 грн / 10 міс. = 4100,00 грн за 1 місяць. Авансовий внесок за І квартал – 4100,00 грн, за наступні квартали – по 12300,00 грн (4100,00 грн * 3 міс.).

У рядку 6 показано розрахунок податку за об’єкт, який було продано у серпні 2023 року. Такий розрахунок проводитимуть в уточнюючій декларації з податку на нерухомість, яку подають після продажу такого об’єкта. Строки подання такої декларації ст. 266 ПКУ не встановлено, тож платник сам зацікавлений у тому, щоб подати таку декларацію вчасно. Податок вже не нараховують із серпня 2023 року (пп. 266.8.1 ПКУ). Річна сума податку – 43400,00 грн, у першому та другому кварталах об’єкт перебував у власності по 3 місяці, у третьому кварталі – 1 місяць. Річну суму податку ділять на суму граф 10 – 13, квартальну суму визначають множенням місячної суми на кількість місяців у кожному кварталі: 43400,00 грн / 7 міс. = 6200,00 грн за 1 місяць. Авансовий внесок за І та ІІ квартали – по 18600,00 грн, за ІІІ квартал – 6200,00 грн.

Нерухомість на територіях, що тимчасово окуповані та на яких ведуться (велися) бойові дії

І наостанок нагадаємо нюанси оподаткування податком на нерухомість об’єктів на тимчасово окупованій території, на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Так, пп. 38.6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відповідно до ст. 266 ПКУ у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об’єднаних сил (ООС).

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно зі ст. 266 ПКУ вважаються надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями та підлягають поверненню.

За п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ тимчасово положення ст. 266 ПКУ застосовуються з урахуванням таких особливостей для юридичних осіб:

• за житлові об’єкти: за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об’єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
• за нежитлові об'єкти: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року до 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, не нараховується та не сплачується податок за об’єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку – юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, мають право подати уточнюючу декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов’язання з податку на нерухомість, за відповідний податковий період.

Якщо нерухомість зруйновано, то платник податку – юрособа нараховує податок за об’єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, за наявності підтвердних документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об’єкт нерухомого майна, за період з 01 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію. Докладніше про це – у нашій новині.