Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» звернулася до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо неприйнятності нових вимог у сфері споживчого кредитування, які міністерство пропонує закріпити у Законі України «Про захист прав споживачів». Новації не лише суперечать чинному законодавству та дублюють вже існуючі норми, а й створюють суттєвий дисбаланс у правах споживачів і кредиторів.
В цілому експерти УКБС відзначають однобічний характер законопроекту, норми якого дискримінують інтереси однієї зі сторін кредитних відносин, порушують принцип рівності прав та взаємовигідності умов угод, які укладаються, що є антиконституційним та суперечить нормам цивільного законодавства України.
Зокрема, на думку УКБС, пропоноване Мінекономрозвитку запровадження т.з. «презумпції безумовної правоти споживача» (коли рішення приймається на користь споживача у разі, якщо норма закону чи підзаконного акту, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків споживача або суб’єкта господарювання), підвищить ризики зловживань з боку недобросовісних споживачів та третіх осіб, які також мають право звернення до суду за захистом прав невизначеного кола споживачів.
Вказані новації нівелюють визначені у Цивільному процесуальному кодексі основні завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб. А також закріплений у ст. 318 Цивільного кодексу принцип рівності усіх суб’єктів права власності перед законом.
В УКБС зауважують, що законопроект Мінекономрозвитку не враховує, що законодавство зобов‘язує державу забезпечувати рівний захист прав усіх суб‘єктів права власності і рівні умови захисту своїх прав через судовий орган влади (ст. 386 ЦКУ, ст. 5 ЦПКУ). Рівність суб'єктів цивільних правовідносин, яка є основою цивільно-правового регулювання, виражається не лише у рівності прав при їх реалізації, а й у рівності при їх захисті, що передбачає забезпечення рівних умов здійснення своїх прав для усіх сторін.
Це ж стосується і пропозиції щодо встановлення «презумпції необізнаності споживача», що передбачає відсутність у споживача спеціальних знань при розгляді судом його вимог про відшкодування збитків, завданих недостатньою чи неповною інформацією (рекламою) про послуги тощо. Адже обсяг інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яку банки згідно «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (Постанова НБУ від 10.05.2007 №168) в письмовому вигляді надають споживачу перед укладенням договору, є достатнім для прийняття споживачем зваженого рішення і свідомого вибору фінансової послуги.
«Питання захисту прав споживачів фінансових послуг, поставлені у законопроекті, достатньо системно врегульовані чинним законодавством України. Зокрема, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», постановою НБУ №168. Виконання норм вказаних законодавчих актів є обов’язковим для всіх банків, - зауважує Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Водночас, новації проекту, що дискредитують кредитора, не захистять споживача, а лише призведуть до згортання споживчого кредитування, обсяги якого вперше після кризи збільшились на 11,7 млрд. грн. або на 9,4 % з початку п.р. (за даними НБУ за січень-жовтень 2013 р.)».
Також експерти УКБС зазначають про дискримінаційність та недоцільність покладення на виробників (виконавців, продавців) додаткових штрафних санкцій за невиконання у добровільному порядку вимог споживача у розмірі 50% суми, визначеної судом на користь споживача. Вони відзначають, що діючим законодавством вже передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, а споживач має можливість відшкодування майнової та моральної шкоди в судовому порядку. Водночас, оплата штрафу понад розмір завданої шкоди призведе до зловживань правом споживача та необґрунтованих фінансових навантажень на відповідного суб’єкта правовідносин.
Крім того, УКБС вважає недоречним і пропоноване у проекті обмеження форми кредитного договору нормою, що дозволяє визнати недійсним договір, основний текст якого надруковано шрифтом менше 12 кеглю. В УКБС пояснюють, що даний кегль шрифту не є єдино можливим варіантом оформлення договору і недодержання цієї вимоги не може вважатися об’єктивною підставою для визнання договору недійсним. Згідно зі ст. 638 ЦКУ, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в такому разі, розмір шрифту не повинен впливати на його дійсність/недійсність. Принцип свободи укладення договору передбачає, що якщо сторона при підписанні договору не мала можливості його прочитати, то така сторона відмовиться від підписання договору або буде вимагати роздруківку тексту кеглем більшого розміру.