Запитання: Як має нараховуватися зарплата з 1 сiчня 2017 р.? Якi пiдвищення, доплати i надбавки мають ураховуватися в мiнiмальнiй зарплатi, а якi нi? Чи потрiбно доплачувати до розмiру мiнiмальної зарплати, якщо працiвник перебуває у простої?
Консультує Мінсоцполітики: Згiдно зi ст. 1 Закону України «Про оплату працi» (далi - Закон) заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.
За статтею 3-1 Закону (в редакцiї Закону України вiд 06.12.2016 р. № 1774-VIII) розмiр заробiтної плати працiвника за повнiстю виконану мiсячну (годинну) норму працi не може бути нижчим за розмiр мiнiмальної заробiтної плати.
Тобто, якщо працiвник виконав мiсячну норму працi, йому мають нарахувати заробiтну плату, не нижчу вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.
Частиною 2 ст. 3-1 Закону визначено вичерпний перелiк виплат, якi не враховуються пiд час обчислення розмiру заробiтної плати працiвника для забезпечення її мiнiмального розмiру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах працi та пiдвищеного ризику для здоров'я, в нiчний та надурочний час, за роз'їзний характер робiт, премiї до святкових i ювiлейних дат.
Отже, якщо працiвниковi встановлено доплати за роботу у важких i шкiдливих та особливо важких й особливо шкiдливих умовах працi, якi виплачуються за результатами атестацiї робочих мiсць, доплату за використання дезiнфiкуючих засобiв, за роботу у нiчний час, пiдвищену оплату роботи в надурочний час, iншi виплати, визначенi абзацом другим ст. 3-1 Закону, то вони мають виплачуватися понад розмiр мiнiмальної заробiтної плати (3200 грн).
Виплати, якi не перелiченi ч. 2 ст. 3-1 Закону, мають ураховуватися в мiнiмальнiй заробiтнiй платi.
Якщо нарахована заробiтна плата працiвника, який виконав мiсячну норму працi, є нижчою за законодавчо встановлений розмiр мiнiмальної заробiтної плати, роботодавець проводить доплату до рiвня мiнiмальної заробiтної плати, яка виплачується щомiсячно одночасно з виплатою заробiтної плати.
Якщо розмiр заробiтної плати у зв'язку з перiодичнiстю виплати її складових є нижчим за розмiр мiнiмальної заробiтної плати, проводиться доплата до рiвня мiнiмальної заробiтної плати.
Згiдно з ч. 5 ст. 3-1 Закону в разi укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також у разi невиконання працiвником у повному обсязi мiсячної (годинної) норми працi мiнiмальна заробiтна плата виплачується пропорцiйно до виконаної норми працi.
За статтею 34 КЗпП простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, потрiбних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами. Тобто впродовж цього перiоду працiвник не виконує трудових обов'язкiв.
Гарантiї працiвникам на час простою визначенi ст. 113 КЗпП, згiдно iз якими час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку, не нижчого вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).
За час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпечна для життя чи здоров'я працiвника або для людей, якi його оточують, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.
Час простою з вини працiвника не оплачується.
Законодавством не передбачено проведення будь-яких доплат до названих вище гарантiй працiвникам за час простою.
Начальник вiддiлу, Неля СИНЬКО
"Праця i зарплата" №6 (1018), 8 лютого 2017 р.