На це питання відповіла головний спеціаліст сектору режимів праці, відпочинку та норм праці Департаменту заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики Олена Усенко на сторінках журналу "Вісник. Офіційно про податки".
Як відомо, згідно з частиною четвертою ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні.
Тому за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей самий робочий рік може бути виплачено грошову компенсацію.
Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника — 28 календарних днів (24 календарні дні — щорічна основна відпустка і 4 календарні дні — щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарні дні за 4 календарні дні він може отримати компенсацію.
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), не належить до виду щорічних відпусток, передбачених п. 1 частини першої ст. 4 Закону про відпустки, тому на неї не поширюються вищенаведені умови компенсації щорічних відпусток.
Слід зазначити, що грошова компенсація за додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, допускається лише у разі звільнення працівника.