Коментар до листів ДФСУ від 11.01.2018 р. №112/6/99-99-13-02-03-15/ІПК та від 11.01.2018 р. №111/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Насамперед нагадаємо, коли саме роботодавець повинен виплачувати компенсацію втрати частини заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний здійснювати виплату заробітної плати найманим працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, з обов'язковим дотриманням таких вимог (ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці):
1) не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів,
2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Якщо виплата нарахованої працівнику зарплати відбувається із затримкою на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов’язаний виплатити такому працівнику компенсацію (ст. 34 Закону «Про оплату праці» та ст. 1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»). Такий обов’язок в нього виникає за законом і не потребує звернень від працівника або рішення суду тощо.
Але, якщо заробітну плату не отримано своєчасно з вини працівника, то вона компенсації не підлягає.
Ця компенсація провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. На сьогодні цей порядок затверджено постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159 (далі – Порядок №159).
Ще одне правило: сума компенсації за затримку виплати заробітної плати не враховується до мінімальної заробітної плати. Про це ми писали тут.
Відшкодування немайнової (моральної) шкоди працівнику відбувається на інших підставах. Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
За ст. 237-1 КЗпП відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Хоча за цією статтею порядок такого відшкодування має бути визначений законодавством, на сьогодні його не існує.
Отже, або про розмір такого відшкодування роботодавець домовляється із працівником, або цей розмір встановлює суд (комісія по трудовим спорам). Відповідно підставою для нарахування такої виплати буде договір (угода) між працівником та роботодавцем, рішення суду (комісії).
ПДФО та військовий збір
Податківці у коментованих листах нагадують, що за пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).
Ставка ПДФО до таких інших доходів становить 18 % (ст. 167.1 ПКУ).
Крім того, такі доходи, як визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 % (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Отже, як дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, так і дохід у вигляді втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати оподатковуються ПДФО і ВЗ за зазначеними ставками.
Ці доходи слід зазначити у звітності за формою №1ДФ. За роз’ясненнями податківців:
- дохід у вигляді немайнової (моральної) шкоди відображається податковим агентом з у ф. №1ДФ під ознакою доходу «120».
- компенсація за затримку виплати зарплати у ф. №1ДФ відображається під ознакою доходу «101».
Єдиний соцвнесок
Відшкодування моральної шкоди
Оскільки компенсацію моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду, зазначено у п. 8 розділу І Переліку 1170, ця виплата ЄСВ не обкладається. А ось виплата такої компенсації за рішенням комісії по трудовим спорам або на підставі угоди із працівником в Переліку №1170 не згадується. Тому не виключено, що ваша ДФС вимагатиме нарахування і сплати ЄСВ з цих сум (в коментованих листах про це ані слова).
Втім, Перелік №1170 - це все ж таки не Закон про ЄСВ. Оскільки така виплата не входить до фонду оплати праці, а є іншим доходом, на нашу думку, нараховувати ЄСВ на неї не потрібно (виходячи з норм ст. 7 Закону про ЄСВ, де таке відшкодування не зазначено). Але обережним роботодавцям, про всяк випадок, варто поцікавитись точкою зору з цього приводу у податківців за місцем обліку (і далі вже приймати власне рішення).
Компенсація за затримку виплати зарплати
Компенсація за затримку виплати зарплати в Переліку №1170 (і в коментованих листах) теж не згадується. Але щодо неї точка зору податківців відома. Вони вважають, що така компенсація належить до фонду оплати праці (як правило, спираючись на пп. 2.2.8 розд. ІІ Інструкції №5).
Отже, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, є базою нарахування ЄСВ (згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ).
Наприклад, тут ми зазначали роз’яснення податківців щодо відображення такої компенсації в звіті з ЄСВ:
- у таблиці 1 звіту з ЄСВ такий дохід, нарахований у звітному місяці, не буде відображатися окремо у розділі 4, а буде включатися у загальні дані щодо доходів за місяць нарахування індексації у рядку 1.1 розділу 1;
- у таблиці 6 звіту з ЄСВ донараховану індексацію потрібно відображати у загальній сумі нарахованої зарплати відповідного працівника за місяць проведення донарахування.