Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас Верховним Судом у справі №592/7164/24 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати:
- чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника,
- які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації,
- чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
З огляду на це 23 жовтня 2025 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт №14146 "Про внесення зміни до статті 234 Кодексу законів про працю України щодо поновлення судом строків, пропущених з поважних причин". Його автором є В. Гнатенко.
Ним пропонується доповнити ст. 234 КЗпП "Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин" новою нормою, згідно з якою:
"Скасування ліквідації підприємства після звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 цього Кодексу є поважною причиною пропуску строку звернення до суду за захистом трудових прав".
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.