Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради розповідає, що Верховний Суд роз’яснив обов’язки роботодавця щодо виплати заробітної плати працівникам з окупованих територій.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 року у справі №334/4889/24 сформував важливу правову позицію щодо трудових відносин в умовах тимчасової окупації та воєнного стану.
Суд розглянув спір між працівницею комунального медичного закладу та роботодавцем щодо виплати належних сум при звільненні. Працівниця була змушена залишити місце проживання після окупації міста Токмак Запорізької області через загрозу життю та здоров’ю. При цьому роботодавець тривалий час не оформлював ані простій, ані призупинення дії трудового договору. Лише у грудні 2023 року було видано наказ про призупинення трудових відносин.
Після звільнення у травні 2024 року працівниця звернулася до суду, оскільки вважала, що роботодавець не здійснив повного розрахунку та безпідставно відмовив у виплаті частини належних коштів.
Аналізуючи обставини справи, Верховний Суд наголосив, що навіть в умовах воєнного стану право працівника на оплату праці залишається гарантованим законом. Сам факт окупації території або наявність бойових дій не припиняє обов’язку роботодавця щодо виплати заробітної плати, якщо трудові відносини не були належним чином оформлені відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначив, що форс-мажорні обставини можуть звільняти роботодавця від відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати, однак не усувають самого обов’язку провести відповідні нарахування та виплати працівникові.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на те, що працівниця не мала можливості виконувати свої трудові обов’язки з причин, які від неї не залежали, оскільки залишила окуповану територію з міркувань безпеки.
Важливим висновком постанови стало також тлумачення строків звернення до суду у спорах щодо виплати належних сум при звільненні. Суд підкреслив, що непроведення повного розрахунку з працівником є триваючим правопорушенням. Тому тримісячний строк для звернення до суду починається не з моменту звільнення, а з наступного дня після фактичного проведення повного розрахунку.
Крім того, Верховний Суд нагадав про положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до яких відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за період призупинення дії трудового договору покладається на державу-агресора.
Таким чином, судова практика підтверджує: роботодавець не може посилатися виключно на факт окупації території чи воєнні дії як на підставу для невиконання обов’язків перед працівниками. За відсутності належним чином оформленого простою або призупинення трудового договору трудові гарантії працівника продовжують діяти в повному обсязі.
Зазначена правова позиція матиме важливе значення для вирішення трудових спорів, пов’язаних із діяльністю підприємств на тимчасово окупованих територіях та в районах проведення бойових дій.
