Створення безпечних і здорових умов праці передбачає не лише забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та проведення інструктажів, а й належне облаштування санітарно-побутових приміщень. Від їх стану залежить комфорт та здоров’я працівників.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розповідає, що відповідно до п. 1.1 НПАОП 0.00-7.11-12 «Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників», затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 №67, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.02.2012 за №226/20539, роботодавець повинен створити безпечні і нешкідливі умови праці шляхом належного облаштування робочих місць, виробничих, санітарно-побутових та інших приміщень на підприємстві, в установі, організації.
До санітарно-побутових приміщень належать гардеробні, умивальні, душові, туалетні кімнати, приміщення для куріння, приймання їжі, кімнати відпочинку, зберігання та видачі спецодягу, обігріву або охолодження працівників.
ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення» встановлюють вимоги до проектування нових і тих, які реконструюються, адміністративних та побутових будинків і споруд виробничих підприємств, а також побутових приміщень громадських будинків і споруд.
У гардеробних кількість відділень у шафах або гачків вішалок для домашнього і спеціального одягу слід приймати такою, що дорівнює обліковій чисельності працюючих, вуличного одягу – чисельності у двох суміжних змінах.
При гардеробних слід передбачати комори спецодягу, туалети, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентаря, місця для чищення взуття, гоління, сушіння волосся (крім окремих гардеробних для вуличного одягу).
Кількість душових, умивальників і спеціальних побутових пристроїв слід приймати за чисельністю працюючих у зміні або частині цієї зміни, що одночасно закінчують роботу, відповідно до таблиці 4 ДБН В.2.2-28:2010.
Душові обладнуються відкритими душовими кабінами. До 20% душових кабін допускається передбачати закритими.
Для інвалідів із порушенням роботи опорно-рухового апарата і для сліпих слід передбачати закриті кабіни.
Туалети в багатоповерхових побутових, адміністративних і виробничих будинках повинні бути на кожному поверсі.
За наявності в числі працюючих інвалідів із порушенням роботи опорно-рухового апарата кабіну для інвалідів слід передбачати незалежно від кількості санітарних приладів у туалетах.
Загальний туалет для чоловіків і жінок допускається передбачати за чисельності працюючих у зміну не більше 15 осіб. Відстань від робочих місць у виробничих будинках до туалетів, приміщень для куріння, приміщень для обігрівання або охолодження, напівдушів, пристроїв питного водопостачання повинна прийматися не більше 50 м, для інвалідів із порушенням роботи опорно-рухового апарата і сліпих ‒ не більше 25 м, а від робочих місць на майданчику підприємства ‒ не більше 150 м.
Для прання спецодягу при виробничих підприємствах або групі підприємств повинні передбачатися пральні з відділеннями хімічного чищення.
При пральнях слід передбачати приміщення для ремонту спецодягу з розрахунку не менше 9 м2 на одне робоче місце. Кількість робочих місць слід приймати з розрахунку одне робоче місце з лагодження взуття і два робочих місця з лагодження одягу на 1000 осіб облікової чисельності.
При чисельності працюючих у зміну більше 200 осіб слід передбачати їдальню, що працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 осіб ‒ їдальню-роздавальну.
При чисельності працюючих у зміну менше 30 осіб допускається кімната для приймання їжі.
Належне утримання санітарно-побутових приміщень позитивно впливає на здоров’я працівників та забезпечує їх комфорт.
