
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на своїй сторінці у Facebook навела наступну ситуацію.
Працівниця написала заяву про відпустку без збереження заробітної плати, надіслала її роботодавцю поштою та перестала виходити на роботу.
Вона вважала: якщо заяву подано, то відсутність на роботі має законну підставу.
Роботодавець мав іншу позицію – і звільнив її за прогул.
Спір дійшов до Верховного Суду. Постанова від 09.11.2026 №212/10526/24. Розбираємося, які обставини вплинули на рішення та що потрібно знати працівникам і роботодавцям.
Обставини справи
Працівниця АТ «Укрпошта» працювала оператором поштового зв’язку.
У серпні 2024 року вона вирішила оформити відпустку без збереження заробітної плати у зв’язку з воєнним станом.
Послідовність подій була такою:
- 16 серпня – працівниця написала заяву про надання відпустки.
- 17 серпня – надіслала заяву роботодавцю рекомендованим листом.
- Із 19 серпня – перестала виходити на роботу.
- 22 серпня – роботодавець отримав заяву, коли працівниця вже четвертий день була відсутня на роботі.
Раніше працівниця вже зверталася з подібною заявою, проте роботодавець відмовив їй у наданні відпустки та попередив про можливість звільнення у разі неявки на роботу без поважних причин.
Згодом роботодавець звільнив її на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП – за прогул без поважних причин.
Позиція працівниці
Працівниця не погодилася зі звільненням і звернулася до суду.
На її думку, відсутність на роботі не була прогулом, адже вона подала заяву про відпустку без збереження заробітної плати.
Вона також вважала, що роботодавець безпідставно відмовив їй у відпустці. Окремо заперечувала проти висновку про належність її роботи до робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
У суді працівниця просила:
- скасувати наказ про звільнення;
- поновити її на посаді;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Що вирішили суди?
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Верховний Суд також не знайшов підстав для скасування попередніх рішень.
Суди встановили, що працівниця використала відпустку самовільно, не дочекавшись її погодження та оформлення роботодавцем. Заява надійшла роботодавцю вже після того, як вона перестала виходити на роботу.
Суд також звернув увагу: у цій справі працівниця не зазначала та не надала доказів того, що її невихід на роботу був спричинений незалежними від неї обставинами, пов’язаними з воєнними діями.
Результат: звільнення залишили чинним, а в поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку відмовили.
Чому самої заяви виявилося недостатньо?
Відпустка без збереження заробітної плати може надаватися на різних правових підставах.
У справі, яку розглядав суд, працівниця просила відпустку, надання якої потребувало рішення роботодавця. Вона розпочала її, не отримавши такого рішення.
Отже, для відпустки, яка надається за домовленістю сторін, надсилання заяви саме по собі не означає, що відпустку погоджено.
Працівнику важливо знати не лише те, що заяву відправлено, а й те, чи отримав її роботодавець та яке рішення він ухвалив.
Заява про відпустку і підтвердження її надсилання – важливі документи. Але у випадку, коли потрібна згода роботодавця, вони не замінюють рішення про надання відпустки.
Чи може роботодавець завжди відмовити у відпустці без збереження зарплати?
Ні. Законодавство передбачає як відпустки, що надаються за домовленістю сторін, так і випадки, коли роботодавець зобов’язаний надати відпустку за заявою працівника.
Наприклад, у період дії воєнного стану працівник, який:
- виїхав за межі України; або
- набув статусу внутрішньо переміщеної особи,
має право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, зазначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів.
Така відпустка надається в обов’язковому порядку на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Час її використання не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Крім того, ст. 25 Закону України «Про відпустки» передбачає інші випадки, коли відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику в обов’язковому порядку за наявності визначених законом підстав.
Тому перед вирішенням питання важливо з’ясувати: яку саме відпустку просить працівник і на яку норму закону він посилається.
Якщо працівник має право на обов’язкову відпустку, а роботодавець її не надає, така ситуація потребує окремої правової оцінки. Висновок у справі «Укрпошти» не означає, що роботодавець може довільно відмовити в будь-якій відпустці.
А коли відсутність вважається прогулом?
За п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП підставою для звільнення може бути прогул без поважних причин, у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
При цьому значення має не лише сам факт відсутності, а й її причина.
Наприклад, відсутність може бути пов’язана із хворобою, небезпекою через бойові дії або іншими обставинами, які працівник не міг усунути. У кожному випадку роботодавець, а за наявності спору – суд, оцінює конкретні обставини та докази.
Самовільне використання відпустки, яка потребувала погодження, може бути підставою для висновку про прогул. Проте звільнення не відбувається автоматично: роботодавець має дотриматися процедури застосування дисциплінарного стягнення.
Що варто зробити працівнику?
Якщо плануєте відпустку без збереження заробітної плати:
1. Визначте підставу відпустки.
З’ясуйте, чи вона надається за домовленістю сторін, чи роботодавець зобов’язаний її надати за законом.
2. Чітко сформулюйте заяву.
Зазначте підставу, дату початку та бажану тривалість відпустки. За потреби додайте документи, що підтверджують ваше право на неї.
3. Подбайте про підтвердження отримання заяви.
Це може бути відмітка про прийняття, реєстраційний номер, поштове повідомлення або інше підтвердження залежно від способу звернення.
4. Дізнайтеся про рішення роботодавця.
Якщо відпустка надається за згодою сторін, переконайтеся, що її погоджено й оформлено. Попросіть ознайомити вас із відповідним наказом.
5. Якщо виникли непередбачувані обставини – повідомте роботодавця.
За можливості поясніть причину відсутності та зберігайте документи чи інші докази, які можуть її підтвердити.
Що має перевірити роботодавець?
Перш ніж робити висновок про прогул та ухвалювати рішення про звільнення, необхідно:
- зафіксувати факт і період відсутності працівника;
- з’ясувати, чи надходила заява про відпустку і на якій підставі її просили;
- перевірити, чи належить працівник до категорії осіб, яким відпустка надається обов’язково;
- з’ясувати причини відсутності та оцінити наявні підтвердження;
- зажадати від працівника письмові пояснення до застосування стягнення;
- врахувати обставини проступку, його тяжкість, заподіяну шкоду та попередню роботу працівника;
- дотриматися встановлених законодавством строків і порядку оформлення дисциплінарного стягнення.
Такі вимоги, зокрема, передбачає ст. 149 КЗпП.
Головний висновок
Надіслати заяву про відпустку – ще не означає автоматично отримати відпустку, якщо для її надання потрібне погодження роботодавця.
Водночас роботодавець повинен перевірити, чи не має працівник права на обов’язкову відпустку, а також з’ясувати причини його відсутності.
Де почитати про відпустки у 2026 році?
Велика добірка актуальних статей від редакції – ось тут. Розповідаємо про те, як оформити щорічну відпустку у 2026 році, нарахувати відпусткові, провести розрахунок компенсації за невикористані відпустки, надати відпустку без збереження зарплати, а також розглядаємо з десяток практичних ситуацій.
Усе необхідне для розрахунку відпускних (правила, методика розрахунків, кількість днів відпустки, що належить працівникам підприємства, приклади нарахування відпускних) – читайте у актуальному довіднику від редакції «Дебет-Кредит».
Зручний Калькулятор терміну відпусток – за цим посиланням.
А усе про тривалість основних та додаткових щорічних відпусток в Україні – у календарних днях та зручних таблицях – ви знайдете у ще одному довіднику від редакції.


