Останнім часом до Державного центру зайнятості (ДЦЗ) почали масово звертатися й нові категорії безробітних — вимушені переселенці із зони АТО та хлопці, які брали участь у бойових діях, були поранені й частково втратили працездатність, а отже можливість повернутися на колишнє місце роботи.
Та на переконання міністра соціальної політики Павла Розенка, колишній голова ДЦЗ із цими викликами не впорався, адже, наприклад, із майже мільйона переселенців за минулий рік працевлаштовано лише 7,4 тисячі в усій Україні. Тож нині безробітним став сам колишній очільник цієї структури. Новим директором призначено Ярослава Кашубу — людину з чималим досвідом у сфері держуправління, доктора економічних наук. Про це міністр повідомив під час розширеної селекторної наради «Стратегія діяльності Державної служби зайнятості на 2015 рік».
— Прийшов не просто новий керівник, а змінилися підходи до роботи з людьми. Часу на розкачування немає. ДЦЗ має не лише ставити людей на облік та виплачувати гроші з каси, а стати структурою, яка у якомога коротші терміни допоможе їм знайти нову роботу, — підкреслив він.
Міністр також зазначив, що коли ДСЗ не змогла вчасно та адекватно зреагувати на проблеми сьогодення, її місце займають потужні волонтерські структури, утворюючи паралельні біржі праці та центри зайнятості. На його думку, це добре починання, отже за його дорученням новопризначений керівник ДСЗ має співпрацювати з волонтерами і це має дати добрі плоди.
Ярослав Кашуба розповів, що у його планах — модернізація служби та сервісу надання послуг шукачам роботи і роботодавцям.
— Скажімо, є підприємство, що роками випускало продукцію, яка колись мала попит, але нині товар не купують, підприємство збиткове і його керівник вирішує його закрити та звільнити людей. Таким підприємствам маємо запропонувати за кошти Фонду соцстрахування на випадок безробіття перепрофілюватися на конкурентоспроможну продукцію. А працівникам — перенавчання, аби вони змогли залишитися на робочих місцях, — повідомив новий очільник ДЦЗ.
Також на 2015 рік заплановано створити інформаційно-консультаційні центри, що здебільшого працюватимуть з людьми, яким знайти роботу найважче, — жінками, випускниками вишів, людьми передпенсійного віку та переселенцями. Такі центри створюватимуть при центрах зайнятості та державних центрах профтехосвіти в усій Україні. Але їхнім працівникам не слід лише чекати, доки люди прийдуть до них, а самим іти туди, де потенційно найбільше шукачів роботи. Адже часто людям з глибинки доводиться витрачати чимало часу і грошей, аби поїхати до райцентру, де міститься центр зайнятості. Не всі з них вміють користуватися комп’ютерними технологіями для пошуку, які там пропонують. І працівники нових центрів мають їм у цьому допомогти.
Ще одне заплановане нововведення — започаткування під егідою місцевих органів влади пілотних проектів з комплексного обслуговування громадян «Під одним дахом». Працівники ЦЗ мають плідно співпрацювати з головами великих міст для надання в одній соціальній структурі різноманітних послуг: із працевлаштування, соцзахисту та підтримки і навіть, за потреби, медичної та психологічної допомоги.