Приклад 1. Керівник у підприємства є, проте заробітну плату виплачувати йому неможливо за відсутності коштів (як на рахунку, так і в касі). Сам керівник є власником підприємства або його родичем, тому згоден працювати безоплатно. Як оформити відносини керівника з підприємством для того, щоби він залишився керівником, але зарплату йому не нараховувати?
Будь-який працівник має право отримувати зарплату за його працю. Це чітко встановлено ст. 43 Конституції України, ст. 2, 94 КЗпП, Законом про оплату праці. Оплата праці, якщо вона мала місце, це конституційне право працівника, якого його ніхто не може позбавити, навіть він сам (наприклад, за заявою).
Якщо обирати законний спосіб неоплати зарплати працівнику-керівнику, то його можна табелювати як відсутнього на роботі (без поважних причин). І дні такої відсутності, звісно, не оплачуються. Але якщо водночас будуть докази того, що такий керівник виконував свої трудові обов’язки (укладав договори, подавав звітність тощо), то відображати його відсутнім на роботі і не нараховувати йому зарплату є порушенням трудового законодавства. Про відповідальність за такі порушення розповімо далі.
Приклад 2. Чи може функцію керівника виконувати засновник (як за умови звільнення керівника з посади, так і на період його відсутності)? Чи можна з таким засновником укладати трудовий договір (без нарахування зарплати)?
Питання передачі власних трудових функцій (їх частини) від обраного засновниками керівника іншій фізособі врегульовано законодавством досить чітко. Зауважимо, що така передача засновнику (одному з засновників) за ініціативою (розпорядженням) керівника підприємства неможлива. Він є особою фактично підлеглою щодо засновників, а не навпаки.
Якщо засновників кілька, то передати повноваження одному з них без оплати праці за відсутності керівника (його звільнення) цілком можливо. Звісно, якщо статут містить положення щодо тимчасового виконання обов'язків керівника одним зі засновників без встановлення винагороди, зокрема, у розділі про органи управління, їх компетенцію тощо.
Щоб засновник виконував обов’язки керівника, потрібно:
1) протоколом загальних зборів засновників покласти виконання обов’язків керівника на одного з засновників (можливо, на певний період часу, наприклад, до прийняття (обрання) нового керівника);
2) подати відповідні документи, наведені у п. 1, разом з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юрособу державному реєстратору та внести зміни до ЄДР.
Якщо засновник один і бажає виконувати обов’язки керівника, ситуація дещо ускладнюється.
Справа в тому, що відомості про такого засновника-керівника внесені до ЄДР. І він з цієї дати (фактично дати прийняття рішення власника призначити себе керівником) виконує свої повноваження, що підтверджується офіційними даними виписки чи витягу з ЄДР (п. 4 ст. 10 Закону про державну реєстрацію).
І навіть, якщо прописати у статуті положення щодо тимчасового виконання обов'язків керівника засновником без встановлення винагороди, то скористатись цим правилом з певного моменту (моменту припинення госпдіяльності чи “раптової” фінансової кризи), на нашу думку, юридично не правильно. Оскільки положення статуту, відповідно до законодавства, говорять про передання обов'язків (повноважень) керівника засновником іншій особі, а не самому собі.
Тому засновнику доведеться шукати таку іншу фізособу, яка погодиться працювати безоплатно (а далі усе відбуватиметься, як у прикладі 1).
Приклад 3. Чи може керівник виконувати свої обов’язки «на громадських засадах» і чи правда, що це дозволяє не нараховувати за таке виконання заробітну плату?
Можливість виконання функцій керівника на громадських засадах не міститься у чинному трудовому законодавстві України. Однак сам цей термін час від часу зустрічається. Навіть Мінсоцполітики іноді у своїх роз’ясненнях припускає можливість такого явища. Наприклад, у листі від 02.03.2015 р. № 228/13/84-15 сказано, що голова та члени правлiння, а також iншi члени споживчого товариства можуть виконувати свої обов’язки на громадських засадах (на безоплатнiй основі). І це незважаючи на те, що ст. 111 ГКУ визначено, що споживче товариство є юридичною особою i дiє на основi статуту, а правовi засади органiзацiї та дiяльностi споживчої кооперацiї визначаються законом.
Головна вимога, яка висувається при цьому до особи, яка планує виконувати обов’язки «на громадських засадах», це відсутність трудового договору із підприємством, для якого вони будуть виконуватися. І, звісно, зазначення самої можливості такого способу використання праці фізосіб в статуті або інших засновницьких документах підприємства.
Але на практиці таке застосування праці фізосіб, на прикладі підприємств споживчої кооперації підприємствами інших організаційно-правових норм, є ризикованим. Звісно, що прямої норми, яка би забороняла керівнику виконувати свої обов'язки на громадських засадах, немає.
Проте, слід розуміти, що:
- керівник — посада за штатним розкладом,
- навіть оформлення цивільно-правового договору з таким керівником та обрання його на посаду засновників, не говорить про виконання керівником іншої, ніж трудова, функції,
- керівник — особа, відомості про яку вносяться до ЄДР юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань, та з цього моменту особа набуває статусу офіційного представника з повноваженнями, обмеженими лише статутом.
Тому, якщо особа за штатним розписом має посаду керівника та виконує трудові функції, вона має отримувати зарплату, визначену договором (іншим документом — наказом, штатним розписом тощо). Якщо приймається рішення не виплачувати зарплату через суб'єктивні та об'єктивні обставини, то слід діяти за одним з наведених вище сценаріїв (приклади 1-2).
Відповідальність за не нарахування зарплати керівнику
Насамкінець нагадаємо про відповідальність роботодавців за застосування праці без її оплати.
Якщо трудовий договір було укладено, керівник працює, але зарплата йому не нараховується, то підприємству загрожує штраф за ст. 265 КЗпП: у розмірі мінімальної заробітної плати. Від більшого штрафу, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі (у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення), на нашу думку, роботодавець зможе заперечити - адже якщо нарахування зарплати не було (табель підтверджує відсутність робочих днів), то і порушення порядку її виплати не було (однак, не факт, що інспектори Держпраці будуть із нами згодні!).
Крім того, керівнику підприємства (тому, хто займає його посаду) за не нарахування зарплати “самому собі” при наявності фактів виконання трудових функцій загрожуватиме адміністративний штраф (ч. 1 ст. 41 КУпАП): від 510 грн до 1700 грн.
Означені штрафи накладає Державна служба України з питань праці (Держпраці) у порядку, встановленому КМУ. З 10.02.2016 року набрала чинності постанова КМУ від 03.02.2016 р. №55, згідно з якою внесені зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення (постанова КМУ від 17.07.2013 р. №509). Тобто, застосування цих штрафів наразі нормативно врегульовано, і вони накладатимуться постановою, складеною на підставі акту перевірки.