Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Загальні правила
Гарантії під час відрядження працівнику встановлює ст. 121 КЗпП. Норми цієї статті працюють однаково як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Отже, якщо роботодавець спрямовує працівника у відрядження, він має оплатити:
- проїзд до місця відрядження і назад;
- проживання працівника під час відрядження;
- добові за весь період відрядження;
- заробітну плату працівника на рівні не менш ніж середній заробіток.
Крім того, бюджетним юрособам-роботодавцям слід враховувати норми спеціально створених для них підзаконних нормативних актів, зокрема, Інструкції №59, які встановлюють додаткові гарантії працівникам.
А небюджетникам – норми п. 170.9 ПКУ, які прописують, які ще витрати, що профінансував роботодавець щодо працівника у зв’язку із відрядженням, не оподатковуються. Таким чином, до зазначених вище витрат можна додати витрати на оформлення віз, закордонного паспорту та обов’язкового страхування працівника, проїзд за місцем відрядження, додаткових послуг, які включаються у рахунок готелю у набір під назвою «послуги з проживання» тощо.
«Подвійне» відрядження – подвійні і витрати?
В листі від 02.02.2015 р. №120/13/84-15 Мінсоцполітики говорить: якщо працівник направляється у відрядження одночасно з основного місця роботи й роботи за сумісництвом, то йому здійснюються виплати, передбачені ст. 121 КЗпП, окремо за кожним робочим місцем.
Якщо йдеться про різні місця роботи (а не посади в межах одного місця роботи!), то така позиція цілком зрозуміла. Адже маємо два різні відрядження, у які людину спрямовують два різних роботодавця, отже свої обов’язки щодо фінансування таких відряджень кожен з роботодавців виконує окремо.
Цікавішою є ситуація, коли роботодавець один, за одним робочим місцем працює людина одночасно за двома посадами. Тобто маємо випадок внутрішнього сумісництва.
Зверніть увагу, під цей випадок не потрапляють:
- тимчасове виконання обов’язків іншого працівника;
- суміщення професій (посад).
Про те, чим відрізняються ці режими роботи, ми писали тут .
Уявимо, що такого внутрішнього сумісника спрямовують у відрядження одночасно за обома посадами. Чи означає це, що усі витрати, які повинен понести роботодавець, обов’язково подвоюються? На нашу думку, ні, і ось чому.
Документальне оформлення «подвійного» відрядження за одним робочим місцем
Роботодавець спрямовує працівника у відрядження і для цього складається відповідний наказ. Оскільки у відрядження їде одна людина, але за двома посадами (тобто за кожною з посад може бути встановлено окреме службове завдання, яке така людина має виконати під час відрядження), її треба у цьому наказі зазначити двічі.
Наприклад, написати, що у відрядження спрямовується Петров – менеджер зі збуту товарів і Петров – юрист. Як менеджер він ознайомить із майбутніми клієнтами з асортиментів товарів, якими торгує підприємство, а як юрист – подбає про укладання договору з купівлі-продажу таких товарів.
Роботодавець має профінансувати зазначені вище витрати у зв’язку із відрядженням одній людині. Але, якщо наказом про відрядження передбачено виплату авансу, це слід буде зробити двічі.
Про понесені витрати така людина надасть авансовий звіт – і зробити це теж треба буде двічі!
Зверніть увагу: у чинній формі авансового звіту на лицевій стороні, крім іншої інформації, обов’язково зазначається посада працівника, який його складає. Оскільки людина перебуває у відрядженні одночасно за двома посадами, то і скласти авансовий звіт має окремо за кожною з посад.
Таким чином, людина матиме право на подвійне отримання добових (!) і заробітної плати під час відрядження. Як зазначає в коментованому листі Мінсоцполітики, у випадку розрахунку середньої заробітної плати за кожним з робочих місць застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100. На нашу думку, такий самий підхід можна застосувати і у випадку, якщо людина спрямовується у відрядження від одного роботодавця, але за двома різними посадами.
Але що стосується витрат на проїзд, оформлення документів з метою можливості закордонної поїздки, витрат на проживання під час відрядження, тут подвійних витрат не буде! Адже хоч посад у людини на одному підприємстві і дві, фізично йдеться про одну особу. Тож документи про такі понесені витрати, які така людина надасть, засвідчуватимуть витрати щодо однієї особи.
До якого авансового звіту їх додати (і в якому авансовому звіті їх зазначити), вирішувати самому працівнику. Але оплачуватися такі документи, на нашу думку, повинні тільки один раз – відповідно до фактично понесених витрат, на підставі оригіналів підтвердних документів (транспортних квитків, рахунків готелю тощо).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
