Святкові та неробочі дні встановлюються виключно законодавством, зокрема ст. 73 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) .
В Україні встановлені такі святкові дні:
1 січня − Новй рік;
7 січня − Різдво Христове;
8 березня − Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня − День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня − День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги);
28 червня − День Конституції України;
24 серпня − День Незалежності України;
14 жовтня − День захисника України.
Неробочими є дні релігійних свят:
7 січня − Різдво Христове;
один день (неділя) − Пасха (Великдень);
один день (неділя) − Трійця.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день, встановлений ст. 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Крім того, з метою створення сприятливих умов для проведення святкових і неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Уряд вправі не пізніше ніж за три місяці до таких днів рекомендувати керівникам підприємств перенести вихідні та робочі дні в порядку й на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями.
Роботодавець у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві, погоджений із профспілкою (профспілковим працівником) (ст. 67 КЗпП).
В інших випадках роботодавець також вправі перенести вихідні. Але зверніть увагу, що таке перенесення є зміною істотних умов праці, адже воно змінює режим роботи. Тому про таке рішення роботодавець зобов`язаний повідомити працівників не пізніше ніж за два місяці в порядку, передбаченому ст. 32 КЗпП.
Зверніть увагу, що розпорядження КМУ мають лише рекомендаційний характер. Адже роботодавцю надано право самостійно приймати рішення про перенесення робочих днів. До речі, Мінсоцполітики в листі від 15.05.12 р. №155/13/133-12 (далі — Лист №155) наголошує, що роботодавець може зробити це таким чином, як рекомендує КМУ, − перенести робочі дні на свій розсуд або взагалі не переносити.
Згідно з розпорядженням КМУ від 16.11.2016 р. №850-р для працівників підприємств, установ та організацій, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя), за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв"язку «Укрпошта», Державної казначейської служби та банківських установ, рекомендується перенести робочі дні:
- з понеділка 8 травня − на суботу 13 травня;
- з п'ятниці 25 серпня − на суботу 19 серпня.
Отже, можна утворити чотириденні травневі канікули з 6 по 9 травня та для святкування Дня Незалежності з 24 по 27 серпня.
Усі дії щодо виходу на роботу, перенесення робочих днів мають провадитися на підставі прийнятого на підприємстві рішення щодо перенесення днів, узгодженого з графіком роботи підприємства. Тобто в наказі роботодавець має висвітлити порядок перенесення робочих днів у випадках перебування працівників на лікарняному, у відпустці чи відрядженні. Усі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися з огляду на змінений у зв’язку з перенесенням робочих днів графік роботи підприємства.
Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та може змінювати норму тривалості робочого часу в місяцях, у яких запроваджено таке перенесення. Проте зазначене рішення не спричиняє зменшення тривалості робочого часу впродовж року, фонду заробітної плати, обсягів виробництва, надходжень бюджетних коштів тощо (лист Мінсоцполітики від 07.04.11 р. №77/13/133-11).
У разі перенесення робочого дня на підставі наказу, наприклад, з 8 травня на 13 травня, у табелі обліку використання робочого часу перенесений день (у нашому випадку — 8 травня) має відмічатися як вихідний, а день, у який проводиться відпрацювання (13 травня), – як робочий (з проставлянням годин (днів) роботи).