Обмеження щодо застосування трудових контрактів
Трудовий контракт – це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору, в тому числі і достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. При цьому зазначено, що сфера застосування контракту визначається законами України (стаття 21 КзПП). При цьому сам КЗпП випадки обов’язкового укладання контракту не наводить.
Тобто можна зробити висновок, що контракт застосовується в тих ситуаціях, в яких укладання контракту є необхідним згідно з окремими законами. Але чи можуть роботодавець і працівник укладати такий контракт добровільно?
Хоча КЗпП чіткої заборони на це не містить, на практиці такою можливістю контролери користуватися не радять, і вже досить давно.
Мінсоцполітики у листі від 03.02.2003 р. №06/2-4/13 зазначали, що роботодавець може вимагати від працівника укладання контракту тільки, якщо він належить до категорії працівників, які відповідно до законів працюють за контрактом. Але навіть за згодою працівника і роботодавця, за відсутності підстав для цього трудовий контракт не може бути укладено. Оскільки укладання контракту з усіма працівниками знижує рівень їхньої соціальної захищеності та суперечить вимогам Конвенції МОП №158. Виявлені такі порушення, можуть бути підставою для визнання недійсними умов праці за контрактом як таких, що погіршують становище працівника.
При чому така думка підтверджується і реальними даними про перевірки. Так, у листі від 11.06.1999 13-2014 Мінсоцполітики наводить перелік перевірок та виявлених під час них порушень. І серед таких порушень є «Застосування контрактної форми трудового договору з категоріями працівників, що не передбачені чинним законодавством, на підприємствах незалежно від форм власності».
Є такий пункт і в чинній формі акту перевірки від Держпраці «Трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту)».
Тож варто обмежитись трудовим договором, якщо інше не передбачено Законом України.
Укладання трудових контрактів згідно з законами
Розглянемо, в яких ситуаціях укладання трудового контракту є необхідним. Взявши за основу лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.05.2000 р. №1-222/1331 та актуалізувавши його під нові редакції законів України, маємо такий перелік ситуацій, з ким може бути укладено трудовий контракт:
1) з керівниками підприємств та установ незалежно від форми власності, як державних так і приватних (Господарський кодекс України та постанови КМУ від 19.03.1993 р. №203);
2) з науково—педагогічними працівниками дошкільних, середніх учбових закладів для громадян, які мають потребу в соціальній допомозі та реабілітації, установ позашкільної освіти, професійно-технічних учбових закладів, вищих учбових закладів (Закон «Про освіту»);
3) з працівниками біржі (Закон У«Про товарну біржу»);
4) з науковцями (Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність»);
5) з особами, залученими до роботи у фермерському господарстві (Закон «Про фермерське господарство»);
6) з працівниками споживчих товариств, їх спілок та підпорядковані їм підприємства (Закон «Про споживчу кооперацію»);
7) з працівниками підприємств, установ та організацій у спеціальних (вільних) економічних зонах (Закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»);
8) з помічниками адвокатів (Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
9) з особами, які здійснюють професійну діяльність у спорті (Закон «Про фізичну культуру і спорт»);
10) з працівниками залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів (Закон «Про залізничний транспорт»);
11) з іноземцями (Закон «Про зайнятість населення» та Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, у випадках передбачених цим Порядком).
Зміст і форма трудового контракту
Мінпраці у листі від 23.04.2003 р. №06/1-4/66 роз’яснює, що при укладанні трудового контракту з керівниками державних підприємств, такий контракт укладається згідно з Типовою формою контракту з керівником підприємства, що є у загальній власності. Така форма затверджена постановою КМУ від 02.08.95 р. №597. Що ж стосується керівників підприємств інших форм власності, то форма контракту складається підприємством самостійно, а вищенаведена типова форма може використовуватись як методичний матеріал.
Якщо роботодавець не є державним підприємством, йому при укладанні контракту варто дослухатися роз’яснень від Мінюсту.
Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Тому умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.
У трудовому контракті зазначаються:
- обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання;
- строк дії контракту;
- права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін;
- умови оплати й організації праці;
- підстави припинення та розірвання контракту;
- соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.
На відміну від наказу про прийняття на роботу (який теж слід скласти, незважаючи на наявність контакту!), трудовий контракт укладається у письмовій формі, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із його сторін. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі (наприклад, у вигляді додаткової угоди, яка буде невід’ємною частиною такого контракту).
Також про порядок та методологію укладання контракту можна прочитати тут.