Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики нагадує, що за частиною 3 ст. 2 Закону "Про вiдпустки" (далi - Закон) право на вiдпустки забезпечується гарантованим наданням вiдпустки визначеної тривалостi iз збереженням на її перiод мiсця роботи (посади), заробiтної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Згiдно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за п. 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi (будь-якої з вiдпусток, як вони класифiкуються ст. 4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.
За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорiв", розглядаючи трудовi спори, пов'язанi зi звiльненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язанi з'ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивiльнення працiвника, якi є докази щодо змiн в органiзацiї виробництва i працi й того, що працiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливостi перевести працiвника за його згоди на iншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї; чи не користувався вивiльнений працiвник переважним правом на залишення на роботi та чи попереджувався вiн за два мiсяцi про наступне вивiльнення.
Тобто пiд час звiльнення працiвникiв за п. 1 ст. 40 КЗпП має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП. Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв - ч. 6 ст. 179), одиноких матерiв за наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жiнок також у випадках їхнього звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльш як три мiсяцi з дня закiнчення строкового трудового договору.
У разi лiквiдацiї юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звiльнити таку категорiю працiвникiв. У такому випадку звiльнення можливе лише в порядку переведення на пiдприємство (в установу, органiзацiю), яке є правонаступником (п. 5 ст. 36 КЗпП).
Тому жiнка, яка має дитину вiком до трьох рокiв, не пiдлягає скороченню в разi лiквiдацiї установи з правонаступництвом, а в обов'язковому порядку має бути працевлаштована.
Головний спецiалiст, Анна НIКИТКО
"Праця i зарплата" №17 (1029), 11 травня 2017 р.
