Праця надомників: точка зору Мінсоцполітики

З'явився лист Мінсоцполітики від 25.11.2015 р. №692/13/133-15, в якому фахівці мінстерства розглянули питання організації праці працівників-надомників. Хоча цей лист й датований ще 2015 роком, проте його оприлюднено лише тепер і він є цікавим. Тож розглянемо його детальніше.

Отже, так звані «надомники» (тобто працівники, що працюють вдома) мають ті ж самі права і гарантії, що й решта працівників. Особливості  їхньої праці зумовлені лише  місцем, де вони виконують свої трудові обов’язки. І ці особливості роботодавець повинен добре знати. 

Нормативна база, яка регулює працю надомників

На сьогодні робота працівників вдома регламентується Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 29.09.1981 р. №275/17-99 (далі – Положення №275).

Окрім вищезгаданого документа, існують міжнародні документи: Женевська Конвенція №177 про надомну працю від 20.06.1996 р. та Рекомендації №184 Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 20.06.1996 р. Щоправда, ці документи не ратифіковані Україною, а отже не є обов’язковими для виконання. Але користуватися ними для встановлення роботодавцем та працівниками правил роботи надомників заборон немає.

Укладення трудового договору з надомником

Відповідно до норм Конвенції №177 термін «надомна праці» означає роботу, яку особа виконує:

• за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
• за винагороду;
• з метою виробництва товарів або послуг, відповідно до вказівок роботодавця.

Визначити місце роботи працівника – це обов’язок роботодавця (ст. 29 КЗпП). При цьому слід пам’ятати головне правило: організація трудових процесів в надомних умовах допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови. На роботодавця покладено обов’язок оцінити житлово-побутові умови потенційного надомника з точки зору забезпечення його права на охорону праці, так і з точки зору дотримання прав і законних інтересів його сусідів.

Зверніть увагу! Забороняється доручати надомникам виконання таких видів робіт, котрі створюють незручності для проживання сусідів.

Житлово-побутові умови громадян, які виявили бажання працювати на дому, обстежуються адміністрацією підприємства, яке використовує надомну працю, за участі представників комітету профспілки, а в деяких випадках – і представників санітарного та пожежного стану (п. 9 та п.12 Положення №275).

Переважне право на укладення трудового договору для роботи на дому надається:

• жінкам, які мають дітей у віці до 15 років;
• інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); 
• особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію; 
• особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендований праця в надомних умовах; 
• особам, які здійснюють догляд за інвалідами або тривало хворіють членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду;
• особам, зайнятим на роботах з сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також навчаються в очних навчальних закладах;
• особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, в районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 

Трудовий договір з надомниками укладається, як правило, у письмовій формі. В цьому договорі викладаються як основні, так і додаткові умови, що визначають взаємні обов’язки сторін. Це своєрідний вид трудового договору про виконання роботи вдома, особистою працею, з матеріалів та з використанням знарядь і засобів праці, виділених підприємством або придбаних за рахунок його коштів. Прийом на роботу працівника-надомника оформлюється через оформлення наказу (розпорядження) роботодавця.

Також слід враховувати, що Конвенція №177 визначає надомника як особу, що виконує роботу за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця. Проте в Положенні №275 такої норми немає – за ним надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством, або придбаних за рахунок коштів цього підприємства.

Наприклад, вам потрібен працівник, який би виконував роботу за трудовим договором в іншому місті. При цьому виконував роботу на дому. Таким чином часто роботодавці намагаються зекономити на оренді або придбанні приміщення, знарядь праці тощо. Але насправді те, що працівник працює вдома, не знімає з роботодавця обов’язок забезпечити його всім необхідним для виконання роботи, по суті – організувати робоче місце на дому. Якщо при виконанні роботи працівник використовує власні знаряддя праці, він матиме право на компенсацію роботодавцем їх зносу (про що докладніше далі).

Якщо можливості організувати роботу працівника в іншій місцевості у нього вдома немає, то роботодавцю доведеться створити йому робоче місце в іншому приміщенні. Для цього доведеться це приміщення або купувати, або орендувати. Те саме доведеться зробити з іншими знаряддями для виконання працівником його обов’язків. А така оренда/придбання приміщення потягне за собою створення відокремленого підрозділу.  

Забезпечення засобами роботи або компенсація за використання засобів працівника-надомника

Обов’язок роботодавця забезпечити працівника необхідними для роботи засобами зазначено у ст. 29 КЗпП. Це імперативна норма і вона застосовується при будь-якому режимі роботи.

Пункт 10 Положення №275 наголошує, що адміністрація підприємства надає в безкоштовне користування надомників обладнання, інструменти та пристосування, своєчасно здійснює їх ремонт. Роботодавець також може дозволити надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів з використанням особистих механізмів та інструментів.

У тих випадках, коли надомник використовує свої інструменти і механізми, йому виплачується за їх знос (амортизацію) компенсація в порядку, встановленому законодавством. Обов'язок сплати такої компенсації передбачений ст. 125 КЗпП. Розмір і порядок виплати такої компенсації, якщо їх не встановлено в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням з працівником. А до власних інструментів і механізмів можна віднести комп'ютери, принтер, модем та меблі, які є власністю працівника і які він використовує під час надомної праці.

За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватися і інші витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи на дому (електроенергія, вода і т. п.). 

Чи необхідно табелювати надомників та вести облік виконаної ними роботи?

Згідно з п. 14 Положення №275, оплата праці надомників провадиться за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості. Але на практиці можливо встановлення надомникам оплати праці і за відпрацьований час. Як і у випадку з рештою працівників, форму і порядок оплати праці роботодавець і працівник узгоджують при прийнятті на роботу. Результат такої згоди вноситься до трудового договору та наказу (див. Зразок 1 та Зразок 2).

Якщо надомники розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу, табель обліку робочого часу на таких працівників не ведеться. Тобто табелюємо ми лише тих надомників, яким встановлена оплата саме за відпрацьований час (оклад чи тарифна ставка). 

Водночас роботодавець зобов'язаний вести облік усіх надомників, яким він надає роботу, та вести реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомнику, із зазначенням часу, відведеного для виконання завдань; тарифних ставок оплати праці; витрат, пов'язаних з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо).