Відповідно до ст. 107 КЗпП, а також п. 10 Iнструкції №59 (яка не є обов'язковою для небюджетних підприємств, які можуть використовувати її положення як рекомендації), якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до ст. 107 КЗпП. Питання щодо надання іншого дня відпочинку для працівника, який прибуває з відрядження у вихідний день, повинне бути врегульоване правилами внутрішнього трудового розпорядку (див. п. 11 та п. 12 Iнструкції №59).
При цьому Мінпраці у листі від 19.06.2008 р. №154/13/116-08 зазначає, що дні відбуття або повернення з відрядження, які співпадають з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи. А отже, й компенсація за роботу в ці дні не виплачується.
Але згідно зі ст. 15 Закону про оплату праці підприємства госпрозрахункової сфери питання оплати праці своїх працівників вирішують самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Також наголосимо, що Iнструкція №59 є обов'язковою для виконання лише для бюджетних підприємств. Госпрозрахункові підприємства застосовують власно розроблене Положення про відрядження.
Таким чином, щоб визначити, яким чином оплачувати вихідний день, у який працівник відбуває у відрядження чи повертається з нього, необхідно зважати на такі обставини:
- чи проводилася в цей день працівником робота, чи працівник лише відбував/повертався з відрядження;
- чи передбачено Положенням про відрядження підприємства компенсацію за вихідний день, якщо на нього припадає відбуття чи повернення з відрядження.
Окрім цього, порядок надання іншого вихідного дня також повинен бути передбачений таким положенням (зокрема, чи може надаватися такий вихідний до проведення відрядження чи після).
Отже, законодавчих обмежень щодо надання такого вихідного дня немає.
Якщо ж підприємство за домовленістю з працівником приймає рішення про надання йому вихідного дня після відрядження (з перенесенням його на наступний місяць), то вихідний день, у який працівник прибуває з відрядження, оплачується згідно з зазначеним вище порядком, а ось у наступному місяці у такого працівника норма тривалості робочого часу зменшується на один день. Відповідно в наступному місяці працівник за умови відпрацювання всіх інших днів за графіком отримає повний оклад. При цьому замість одного робочого дня йому буде надано вихідний.
Зверніть увагу!
Замість надання вихідного працівнику робота у вихідний чи святковий день може бути оплачена у подвійному розмірі. При цьому в такому випадку додатковий вихідний день не надається, оскільки така робота вже була компенсована. Водночас КЗпП встановлено мінімальні гарантії оплати праці працівників, у колективному чи трудовому договорі з працівником може бути встановлено додаткові гарантії оплати, якщо день відбуття та прибуття з відрядження припадають на вихідний день.
Вихідний день, у який працівник відбував у відрядження, табелюється і враховується згідно з тим, чи працівник виконував цього дня роботу, чи тільки відбував у відрядження. Якщо робота виконувалася, то такий день позначається та враховується як робочий.
Чи треба сплачувати добові за ці дні?
П. 4 розд. 2 Iнструкції №59 встановлено, що за кожний день (включаючи день відбуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові.
Незважаючи на те, що сама Iнструкція №59 є обов'язковою для виконання лише для бюджетників, згадана її норма ґрунтується на ст. 121 КЗпП, якою для працівника під час відрядження встановлена така гарантія, як добові. Отже, незважаючи на те, ким є роботодавець, бюджетником чи ні, за кожний день перебування у відрядженні (в тому числі день відправлення у відрядження та повернення з нього) працівнику мають бути нараховані та виплачені добові.
Зважаючи на те що такі добові звільнено від оподаткування ПДФО (а отже і військовим збором) згідно з абз. 6 пп. 170.9.1 ПКУ, їх сума не буде оподатковуватись у жодному з варіантів.
Оскільки сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами, у такому наказі необхідно зазначити як період відрядження, так і кількість днів перебування у відрядженні, у які працівник має працювати (графік його роботи).
Приклад 1. Працівник відбуває у відрядження у неділю ввечері, а повертається у четвер. Наказом визначено, що кількість днів перебування у відрядженні становить 4 (тобто в неділю жодна робота не виконується).
Зважаючи на те, що робота у неділю не проводилась і ані встановленим на підприємстві положенням, ані КЗпП оплату за такий день не передбачено, заробітної плати за такий день працівник не отримає. Але добові все одно мають бути виплачені.
Приклад 2. Працівник відправляється у відрядження в середу та повертається назад в суботу ввечері. Наказом встановлено тривалість відрядження — 4 дні (у суботу працівник ще виконує завдання у відрядженні).
А от у цьому випадку підприємство зобов'язане або оплатити такому працівникові роботу в суботу (вихідний день, виходячи зі звичайного графіка роботи працівника) у подвійному розмірі, або надати додатковий день відпочинку (в день, який обере сам працівник). Звісно, що за кожен день перебування у відрядженні, в тому числі і за суботу, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові добові.