Коментар до листів Мінсоцполітики від 09.11.2018 р. №21841/0/2-18/28
та Держпраці від 09.11.2018 р. №8914/1/4.1-ДП-18
Доплата за роботу у нічний час – це мінімальна гарантія з оплати праці!
Нагадаємо, за КЗпП нічними годинами вважаються години роботи з 22:00 по 06:00. Згідно з нормами ст. 108 КЗпП робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
У ст. 12 Закону про оплату праці визначено державні мінімальні гарантії в оплаті праці. І, оскільки в цій статті зазначається про норми оплати праці у нічний час, доплата у розмірі 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.
Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки за роботу у нічний час встановлено доплату у розмірі 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в цей час. Але така доплата може бути і більшою. Наприклад, якщо більший розмір буде передбачено колективним договором на підприємстві – за домовленістю між роботодавцем та трудовим колективом.
Чи є мінімальною гарантією доплата за роботу у вечірній час?
Доплата за роботу у вечірній час не передбачена КЗпП. Більш того, в КЗпП не зазначено, які години роботи вважати вечірніми.
Тому така доплата встановлюється на підприємствах, які перебувають в сфері дії генеральної та відповідної галузевої (територіальної) угод. Або ж за власним колективним договором підприємства і його працівників.
Згідно із додатком №3 Генеральної угоди працівникам, які працюють при багатозмінному режимі, встановлюється доплата за роботу у вечірній час у розмірі 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину, відпрацьовану з 18:00 по 22:00.
Чи треба виконувати норми галузевої або генеральної угоди?
На практиці часто гарантії, які встановлюються такими угодами, є вищими за встановлені законом. І це зрозуміло – дублювати норми закону в таких угодах немає сенсу, а урізати гарантії, вже передбачені законом, заборонено. Але чи обов’язково і кому їх дотримуватися?
Щодо галузевої угоди діють наступні правила:
1) якщо підприємство перебуває у сфері дії сторін галузевої угоди, то воно має виконувати положення відповідної галузевої угоди безпосередньо або обов’язково їх враховувати під час укладення колективного договору (у разі відсутності колективного договору при прийнятті рішення власника або уповноваженого ним органу щодо оплати праці);
2) якщо підприємство не перебуває у сфері дії сторін галузевої угоди, то дія галузевої угоди на нього не поширюється і при укладенні колективного договору (у разі відсутності колективного договору при прийнятті рішення власника або уповноваженого ним органу щодо оплати праці) обов’язковими є норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Щодо генеральної угоди діє схожий принцип. В додатках до генеральної угоди наводяться переліки організацій роботодавців та профспілок, які є сторонами такої угоди. Таким чином, якщо роботодавець є або одним з тих, хто цю угоду підписав безпосередньо, або членом такої організації, яка при такому підписанні представляла його інтереси, ця угода на нього обов’язково поширюється. Про це йдеться у листі Мінсоцполітики від 21.11.2016 р. №415/0/15-16/18.
Висновок
Доплата у розмірі 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Непроведення оплати у підвищеному на 20% розмірі є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за яке передбачена фінансова відповідальність юридичної особи (абзац четвертий частини другої ст. 265 КЗпП у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожного працівника, щодо якого допущено порушення) та адміністративна відповідальність посадових осіб роботодавця (частини перша (510 – 1700 грн) та друга (1700 – 5100 грн) ст. 41 КУпАП).
Оплата за роботу у вечірній час законодавством про працю не передбачена і, відповідно, не належить до мінімальних державних гарантій. Але може бути встановлена на підприємстві нормами колективної (зокрема, і галузевої або генеральної) угоди (договору).