Умови дистанційної роботи пропишуть в КЗпП: законопроект

25 червня 2019 року Мінсоцполітики оприлюднило законопроект "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гнучких форм організації праці)". Переглянути його можна тут.

Зокрема, у ст. 24 КЗпП пропонується уточнити, що додержання письмової форми є обов'язковим і при укладенні трудового договору про дистанційну роботу.

Крім того, у новій редакції планують викласти ст. 60 КЗпП "Гнучкий режим робочого часу", а також доповнити КЗпП новими статтями:

• 60-1 "Дистанційна (надомна) робота",
• 60-2 "Переважне право на виконання роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної роботи",
• 60-3 "Працівники, які самостійно планують свій робочий час".

Гнучкий режим робочого часу

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу так і згодом.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

• фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;
• змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
• час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на  безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та / або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

Застосування  гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Що таке дистанційна (надомна) робота та хто має на неї право?

Відповідно до нової ст. 60-1 КЗпП, сторони трудового договору можуть домовитись про виконання роботи дистанційно. Умови такої роботи встановлюються у трудовому договорі.

Якщо домовленість про дистанційну (надомну) роботу досягнута під час дії трудового договору, укладеного у письмовій формі, така умова роботи оформляється шляхом внесення до нього змін. Якщо трудовий договір було укладено в усній формі, він переоформляється у письмовій формі.

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Дистанційний (надомний) працівник – це особа, з якою укладено трудовий договір про дистанційну роботу.

Дистанційні працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП.

Виконання роботи дистанційно не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Кому надаватиметься переважне право на виконання роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної роботи?

Згідно з новою ст. 60-2 КЗпП переважне право на виконання роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної роботи надаватиметься:

• батькам особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи,
• працівникам, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю,
• працівникам похилого віку та особам з інвалідністю.

Працівники, які самостійно планують свій робочий час

За новою ст. 60-3 КЗпП керівники юридичних осіб та відокремлених підрозділів, а також інші категорії працівників, визначені колективним договором, можуть планувати свій робочий час самостійно, за умови дотримання строків виконання робіт, щодо яких встановлено строк.

Облік робочого часу таких працівників не потрібно ведеться, якщо інше не передбачено колективним або трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП. 

Коли наберуть чинності ці зміни?

У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.