Головна Усі новини Праця та соціальний захист Трудові відносини

Якими є підстави та умови матеріальної відповідальності працівників?

Повна матеріальна відповідальності застосовується в разі укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність

Держпраці в Івано-Франківській області нагадує, що матеріальна відповідальність працівників – це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників цілком або частково покрити матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Загальні підстави та умови притягнення працівників до матеріальної відповідальності викладено в ст. 130 КЗпП. Згідно із цією нормою працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок невиконання своїх трудових обов’язків.

Для притягнення працівника до матеріальної відповідальності повинні одночасно дотримуватися чотири умови (ст. 130 КЗпП):

  • працівник порушив свої трудові обов’язки;
  • підприємству заподіяно пряму дійсну шкоду протиправними діями (бездіяльністю) працівника;
  • є причинний зв’язок між допущеним порушенням і завданою шкодою;
  • установлено вину працівника;

Матеріальна відповідальність настає незалежно від форми вини працівника: умислу або необережності. Так, п. 1 ч. 1 ст. 133 КЗпП установлює обмежену матеріальну відповідальність за псування або знищення з необережності матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів виданих працівнику в користування. За навмисне знищення та ушкодження того самого майна п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП установлена повна матеріальна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальності застосовується у випадках:

  • в разі укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність;
  • одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами;
  • шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
  • шкоди було завдано працівником, який був у нетверезому стані;
  • шкоди завдано нестачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції);
  • відповідно до законодавства на працівника покладено відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання службових обов’язків;
  • шкоди завдано не при виконанні службових обов’язків;

Окрему увагу звернемо саме на укладання між власником та працівником договору про повну матеріальну відповідальність. Договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП можна укласти з працівником, який:

  • досяг 18 – річного віку;
  • виконує роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.

Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати лише з тими працівниками, що обіймають посади і виконують роботи, які передбачає Перелік посад і робіт.

Договір укладається в двох примірниках, перший з яких зберігається в адміністрації, а другий – у працівника. Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника, з яким укладається такий договір, з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, а також з інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей.

Для встановлення винних осіб і розміру завданої шкоди проводиться службове розслідування. Для цього роботодавець видає наказ, яким уповноважує комісію на проведення розслідування.

Згідно зі ст. 135-3 КЗпП розмір заподіяної шкоди розраховується за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу за встановленими нормами. Водночас при розкраданні, недостачі, навмисному знищенні або псуванні матеріальних цінностей шкода визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день її відшкодування. 

При визначенні розміру шкоди в результаті розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей слід урахувати вимоги постанови КМУ від 22.01.1996 р. №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Так, у цих випадках шкода обчислюється шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до Закону України від 12.07.2001 р. №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Якщо провести незалежну оцінку неможливо (майно, що підлягає оцінці відсутнє), то розмір шкоди можна розрахувати на підставі ст.  135-3  КЗпП. Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей регулюється Законом №217.

Стягнення суми шкоди здійснюється на підставі наказу роботодавця. Слід пам’ятати про обмеження, які встановлені у ст. 128 КЗпП: при утриманні із заробітної плати суми шкоди відрахування не повинні перевищувати 20% виплачуваної заробітної плати. Якщо працівник не згодний з таким стягненням, він має право звернутися до суду (ст. 136 КЗпП).

Джерело
Держпраці у Івано-Франківській області
Рубрика:
Праця та соціальний захист / Трудові відносини
Теги:
Відповідальність , Трудові відносини

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Новини від Дт-Кт «Дебету-Кредиту» – тепер у Viber!

Коментарі: 0

Новини по темі

Консультації по темі