Держпрацi в Одеськiй областi зазначає, що ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Ані ця стаття, ані чинне законодавство України про працю не містить норм, які б зобов’язували роботодавця надавати вільний від роботи час для пошуку роботи працівникові, якого попереджено про вивільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП).
Про це не зазначається також ні у Генеральній угоді про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019-2021 роки, ні у Територіальній угоді про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Одеській області на 2020-2021 роки.
І що ж, все так безнадійно?
Ні. Роботодавці в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Це встановлено ст. 9-1 КЗпП.
Документом, в якому, зазвичай, такі пільги встановлюються, є колективний договір, який укладається та діє на підприємстві. Таким документами можуть бути інші локальні нормативні документи роботодавця.
Правові засади застосування колективних договорів в Україні визначені у КЗпП, законах України «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про охорону праці» тощо.
Ст. 13 КЗпП визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, зміни в організації виробництва і праці, а також встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Таким чином, норма, що надає працівникам, попередженим про скорочення їх посад, певної кількості годин робочого часу із збереженням заробітної плати для пошуку нової роботи, має бути передбачена у колективному договорі з формулюванням зобов’язання роботодавця надавати працівникам, яких попереджено про скорочення їх посад, на їхнє прохання певну кількість годин робочого часу на тиждень із збереженням заробітної плати для пошуку нової роботи.
Працівникові необхідно ретельніше ознайомитися з чинним на підприємстві колективним договором.
Якщо зазначених положень у колективному договорі не міститься, то трудовий колектив може ініціювати включення цих положень до колдоговору.
Якщо колективний договір не укладено – то трудовий колектив може ініціювати проведення переговорів з роботодавцем щодо укладання колдоговору.
Якщо такі гарантії встановлено роботодавцем, то для їх надання працівникові необхідно подати письмову заяву, а роботодавцю видати відповідний наказ (розпорядження).
Час для пошуку нової роботи на підставі положень колективного договору включається до складу робочого часу, у табелі обліку використаного робочого часу такі години позначаються як години роботи, передбачені колдоговором («Р» або «01»).
Оплата часу пошуку нової роботи здійснюється на загальних підставах.
