Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці пояснює, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.03.2022 р. №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – ЗУ №2136) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, які встановлені Законом №2136.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2136 передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Змінами до законодавства під час дії воєнного стану запроваджено право працівника на розірвання трудового договору без двотижневого строку попередження.
Так, відповідно до ст. 4 Закону №2136, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2136 призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Тому працівник може звільнитися за власним бажанням.
***
