Зміни правового регулювання трудових відносин у період дії воєнного стану торкнулися і порядку надання відпусток. Все частіше до фахівців Ковельського місцевого центру стали надходити питання на кшталт: «Що робити, якщо роботодавець примушує йти у, так звану, «відпустку за власний рахунок», «Чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?» тощо.
На ці та інші питання відповідає фахівчиня Ковельського бюро правової допомоги Анна Капітан.
Відпустка без збереження заробітної плати – це певна кількість неоплачуваних календарних днів, під час яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов`язків.
Законом «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, які надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника).
Стаття 25 Закону «Про відпустки» містить вичерпний перелік випадків в яких встановлюється обов`язковість надання відпустки без збереження заробітної плати.
Законом встановлено досить широкий перелік підстав надання таких відпусток, а також їх тривалість. Їх можна розподілити на такі групи:
- соціальні відпустки без збереження заробітної плати (ті, що надаються пільговим категоріям населення (особам з інвалідністю, пенсіонерам, ветеранам праці, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України тощо); працівникам для догляду за непрацездатними особами та дітьми; за сімейними обставинами у встановлених законом випадках;
- відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з навчанням;
- відпустки без збереження заробітної плати у зв’язку із здійсненням трудової діяльності (сумісництво);
- відпустки без збереження заробітної плати для завершення санаторно-курортного лікування.
Статтею 26 Закону «Про відпустки» передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.
Довідково: протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ст. 26 Закону «Про відпустки» (15 календарних днів на рік).
Чи може роботодавець змушувати працівника йти у «відпустку за власний рахунок»?
Ні. Надання працівнику відпусти без збереження заробітної плати здійснюється за його бажанням. Роботодавець не може застосовувати будь-які форми тиску на працівника з метою змусити його написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Такі дії є протиправними. В залежності від форми впливу на працівника (адміністративний, психологічний, моральний, фізичний), роботодавця може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та, навіть, кримінальної відповідальності.
Чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Однак, якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури роботодавець не може йому відмовити у наданні відпустки, передбаченої ст. 25 Закону «Про відпустки».
Якщо ж працівник, який не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури просить надати йому відпустку без збереження заробітної плати, передбачену ст. 26 Закону «Про відпустки» роботодавець цілком законно може йому відмовити у наданні такої відпустки, адже для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало. Обов’язковою умовою у цьому випадку є згода обох сторін.
Довідково: об’єкти критичної інфраструктури – об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.
До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема:
- урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг;
- енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії);
- водопостачання та водовідведення;
- продовольче забезпечення;
- охорона здоров’я;
- фармацевтична промисловість;
- виготовлення вакцин, стале функціонування біолабораторій;
- інформаційні послуги;
- електронні комунікації;
- фінансові послуги;
- транспортне забезпечення;
- оборона, державна безпека;
- правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою;
- цивільний захист населення та територій, служби порятунку;
- космічна діяльність, космічні технології та послуги;
- хімічна промисловість;
- дослідницька діяльність.
Чи може бути звільнено працівника за прогул у зв’язку з тим, що він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати і, не отримавши наказу про надання відпустки, пішов у неї?
Подання заяви працівника про надання відпустки недостатньо. Роботодавець повинен видати наказ про надання відпустки та ознайомити із ним заявника, тому – так, звільнення працівника за прогул у такому випадку можливе.
Довідково: відповідно до ст. 29 КЗпП ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку.
У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
Чи можливе звільнення працівника під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати?
Так, варто зауважити, що відповідно до ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
***