Відділ з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському регіоні на своїй сторінці у facebook розповідає, що Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП) та Законом України №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон №5067) регулюються питання пільгового працевлаштування певних категорій громадян.
Зайнятість громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню конкретизуються статтями КЗпП, а саме: ст. 172 застосування праці осіб з інвалідністю; ст. 184 гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей; ст. 196 додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню конкретних категорій громадян, для яких передбачені додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; ст. 198 працевлаштування працівників молодше вісімнадцяти років у випадку їх звільнення; ст. 252-6 щодо зарахування в бригаду працівників, які мають додаткові гарантії у сфері працевлаштування.
У свою чергу Законом №5067 конкретизуються відповідні положення КЗпП щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, а також визначаються відповідні механізми для забезпечення таких гарантій, встановлення відповідних квот для працевлаштування відповідних категорій громадян.
Зокрема, ст. 196 КЗпП визначені основні категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню:
- молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, звільнилася із строкової військової служби і вперше приймається на роботу, а також осіб, звільнених із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які в добровільному порядку уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби),
- дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Крім того, для визначення поняття «інші категорії осіб» слід звернутися до ст. 14 Закону №5067, у якій також більш конкретизуються і деякі вже згадані у ст. 196 КЗпП категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню:
- один з батьків або особа, яка їх замінює і: має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років, або виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, або утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
- особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
- молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
- особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону Українивід 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) залишилося 10 і менше років;
- особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку; особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; – учасники бойових дій, зазначені у п. 19 та 20 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно зі ст. 69 ГКУ, підприємства з правом найму робочої сили мають забезпечувати визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту.
Відповідно до п. 1.3 Порядку надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню №271 квота – це норматив працевлаштування громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону №5067 (крім осіб з інвалідністю), у розмірі:
- 5% від середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для підприємств, установ та організацій із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб;
- не менше ніж одна особа середньооблікової чисельності штатних працівників для підприємств, установ та організацій із чисельністю штатних працівників від 8 до 20 для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком згідно із ст. 26 Закону №1058 залишилося 10 і менше років (осіб передпенсійного віку)*.
Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють у роботодавця і належать до таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім осіб з інвалідністю).
Звертаємо увагу, що розповсюдження обов’язку щодо встановлення роботодавцем відповідної квоти для працевлаштування певних пільгових категорій осіб на фізичних осіб − підприємців Законом №5067 не передбачене.
Відповідно до ст. 17 Закону України №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Кількість таких місць згідно ст. 19 ЗУ №875 має відповідати встановленому нормативу – 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для штатної чисельності від 8 до 25 осіб – один працівник.