Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин, зокрема і неповнолітній, обирає собі вільно, визначено ст. 43 Конституції України.
Є різні причини працевлаштування неповнолітніх - хтось прагне економічної незалежності та має бажання й інтерес до певної професії, хтось вимушений шукати підробіток. Праця неповнолітніх є важливою складовою трудових правовідносин та регулюється трудовим законодавством. Для неповнолітніх громадян діюче законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але, на превеликий жаль, чимало хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними правами. До того ж деякі недобропорядні роботодавці використовують нелегальну найману працю, внаслідок чого неповнолітні залишаються взагалі без належних їм гарантій праці.
Статтею 32 ЦКУ встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.
Насамперед п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Також неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 187 КЗпП).
Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд – щороку до досягнення ними 21 року (ст. 191 КЗпП).
Слід також знати, що для осіб, які не досягли 18 років, під час прийняття на роботу не встановлюється випробний термін (ч. 3 ст. 26 КЗпП).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.
Статтею 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час. Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву (ст. 195 КЗпП, ст. 10 Закону «Про відпустки»).
КЗпП України та Закон України про охорону праці забороняють залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах; залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Гарантії щодо праці неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану.