Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розповідає, що право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Для учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України від 22.10.1993 №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551), надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, що зафіксовано у ст. 77-2 КЗпП та у ст. 16-2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон «Про відпустки», Закон №504).
Працівник повинен підтвердити роботодавцю свій пільговий статус відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підстава для надання додаткової відпустки – вищезазначений документ із відповідною заявою працівника. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на додаткову відпустку.
Статтею 11 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена у випадках, передбачених цією статтею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів.
Отже, саме щорічна відпустка підлягає поділу на частини, перенесенню на інший період та грошовій компенсації під час звільнення.
Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, визначена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», не належить до щорічних відпусток, а є пільгою, гарантованою державою (ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо поділу на частини, перенесення на інший період, виплати грошової компенсації під час звільнення.
Відпустка, передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», надається незалежно від відпрацьованого в році часу один раз упродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни.Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості – 14 календарних днів.
Право на цю відпустку не обмежується тривалістю інших видів відпусток, тобто надається понад щорічні основну та додаткову відпустки.
Така відпустка має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.