Як розповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, добровільність укладення колективних договорів передбачена Законом №3356, що відповідає положенням Конвенцій Міжнародної організації праці «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів» від 01.07.1949 №98 (ратифікована Україною 14.09.1956); «Про сприяння колективним переговорам» від 19.06.1981 №154 (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР від 04.02.1994 №3932-XII), «Про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються» від 30.06.1973 №135 (Конвенцію ратифіковано Законом від 15.05.2003 №798-IV).
Поряд із законодавчо визначеною добровільністю укладення колективного договору, нормами законодавства встановлені вимоги щодо обов’язковості регулювання трудових відносин локальними нормативно-правовим актами, зокрема відповідні вимоги встановлені щодо колективного договору у разі його укладення.
Відповідно до ст. 2 Закону України №3356, ст. 11 КЗпП колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). (Див. ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону №3356).
Відповідно до ст. 6 Закону №108, ст. 96 КЗпП колективним договором, а якщо договір не укладався – наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, встановлюються системи оплати праці.
Згідно норм ст. 15 Закону №108, ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням зазначених вище вимог
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону №108).
В період дії воєнного стану ст. 11 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – закон №2136) роботодавцю надано право призупиняти дію окремих положень колективного договору. Водночас Закон №2136 не вносить змін та не скасовує норми ст. 6, 15 Закону «Про оплату праці», ст. 96, 97 КЗпП щодо обов’язку роботодавця врегулювати питання оплати праці (систем оплати праці, форм оплати праці, розмірів тарифних ставок і доплат, надбавок, премій та ін.) у колективному договорі, а у разі його не укладення погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Відповідно до ст. 247 КЗпП виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.
Статтею 14 Закону №2136 передбачено, що в період дії воєнного стану професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.
Таким чином у разі укладення колективного договору питання організації оплати праці повинне бути предметом колективних переговорів, а відповідні погоджені сторонами умови викладені у колективному договорі.
