Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розповідає, що право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, визначене законодавством, мають держслужбовці і посадовці держорганів, органів місцевого самоврядування (ОМС), обслуговуючі робітники держорганів і ОМС, військовослужбовці, працівники сфери культури, педагогічні, наукові і науково-педагогічні працівники, а також медики.
Виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань для посадових осіб та службовців ОМС передбачено пп. 3 п. 2 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
На відміну від допомоги на оздоровлення, виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою. Право приймати рішення про її надання працівникам ОМС надано керівнику відповідного ОМС. Він приймає таке рішення виходячи з обставин, викладених у заяві працівника (лист Мінсоцполітики від 16.10.2009 №620/13/84-09).
Конкретних підстав надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у нормативних документах немає, хоча вони можуть бути визначені колективним договором. Вагомість підстав визначає сам керівник.
Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань надається окремому працівнику на підставі його заяви, за власним рішенням керівника. Вона не входить до заробітної плати згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 №5, хоча й виплачується за рахунок фонду оплати праці установи.