Ми багато знаємо про права звичайних працівників і про права керівників. Але що ми знаємо про права працівників, які тимчасово виконують обовʼязки керівників?
* Постанова Великої Палати ВС від 22.05.2024 у справі №366/3222/21.
Зміст справи
Виконувача обов’язків керівника держпідприємства було звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП – ідеться про закінчення строку дії строкового трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не зажадала їх припинення.
Цього працівника було прийнято на посаду в. о. керівника за строковим трудовим договором строком до настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку керівника (директора) ДП за конкурсом.
У підсумку виник трудовий спір з питань:
- Що саме охоплюється терміном «тимчасове виконання обов’язків»?
- Чи підпадає тимчасовий виконувач обов’язків керівника підприємства під загальне поняття «керівник підприємства»?
- Чи надає умова «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» право укладати строкові трудові договори кілька разів до настання цієї обставини?
На будь-якому підприємстві керівник – це загальне поняття, яке вказує на особу, що має функції управління.
Навіть індивідуально визначені посади підприємства, як-от «виконувач обов’язків директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства», підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
І тому, позаяк в. о. директора підприємства є керівником підприємства в загальному розумінні, то з призначенням нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов’язано припинення строкового трудового договору з попереднім в. о.
Водночас, позаяк за наказом в. о. керівника призначили до прийняття саме керівника (директора), ситуація стає спірною. КЗпП не визначено, як бути, якщо замість одного в. о. керівника призначають іншого в. о. керівника.
Сам в. о. вважав, що за змістом строкового трудового договору строк його дії ще не закінчився, що може вказувати на незаконність його звільнення на підставі п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП.
Щоб чітко визначитися з (не)законністю звільнення, треба звернутися до положень трудового законодавства, зокрема до правил обрання керівника на посаду як у приватних юросіб, так і у державних підприємств.
Види трудових договорів
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).
Строковий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання чи інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Ознаки строкового трудового договору
Укладаючи трудовий договір на визначений строк, цей строк установлюють погодженням сторін і можуть визначати як конкретним терміном, так і часом настання певної події, зокрема:
- повернення на роботу працівниці з відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною;
- поновлення на роботі особи, яка звільнилася з роботи у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, зазначають у наказі про прийняття на роботу (призначення на посаду). Саме формулювання змісту наказу про прийняття на роботу працівника чи про призначення, наприклад, керівника (в. о. керівника) наводять у письмій формі домовленості сторін трудового договору.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, у випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним саме на такий певний строк. Тому настання обумовленої події є підставою для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку.
Правовий статус в. о. керівника підприємства
Для того щоб визначитися з правовим статусом в. о. керівника підприємства, потрібно з’ясувати, який характер мають відносини, що виникли у зв’язку з призначенням працівника на посаду в. о. керівника (директора).
Рішення про покладення виконання обов’язків за вакантною посадою керівника підприємства ухвалюється власником юрособи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачено локальними актами.
Судова практика ВС неодноразово наголошувала, що покладення виконання обов’язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов’язків керівника такого підприємства в обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов’язків за вакантною посадою є видом строкового трудового договору.
Отже, трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов’язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, мають характер строкових.
Визначення поняття «керівник підприємства»
Особа, яка тимчасово виконує обов’язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов’язків директора підприємства», й особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства», підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
Хто такий «керівник»?
Керівник – це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньо-організаційне управління ним.
Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують:
– обов’язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності);
– адміністративно-господарські (обов’язки з управління або розпоряджання державним майном).
Такий висновок підтверджується й тим, що незалежно від того, йдеться про тимчасове зайняття посади керівника чи постійне, дані про такого в. о. керівника вносять до ЄДР. Це правило застосовується як для державних підприємств, так і для юросіб приватного права – ТОВ, ПП, АТ тощо. І в ЄДР може бути зазначена інформація про тимчасове виконання обов’язків керівника.
А от трудові відносини між юрособою та таким в. о. керівника вже оформлюються за строковим трудовим договором (контрактом).
Порядок призначення керівника державного підприємства
Постановою КМУ від 03.09.2008 №777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки (далі – Порядок №777), який визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки.
До оголошення конкурсного відбору або на період проведення конкурсного відбору суб’єкт управління на строк, який не може перевищувати трьох місяців, тимчасово покладає виконання обов’язків або призначає виконувача обов’язків керівника підприємства (абз. 2 п. 2 Порядку №777).
Факт настання події (обставини), з якою пов’язано закінчення строку дії трудового договору згідно з наказом, якщо вона не визначена конкретною датою, підлягає встановленню на підставі змісту наказу про призначено такого в. о. керівника.
Посада керівника вакантна чи ні?
Важливим є те, що чинний КЗпП не містить норм щодо тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою, відповідно не містить і нормативного регулювання порядку призначення та звільнення виконувача обов’язків керівника підприємства.
Проте окремими нормативно-правовими актами України встановлено спеціальні правила призначення працівників тимчасовими виконувачами обов’язків за певними посадами, зокрема Законом України «Про вищу освіту» (ч. 4 ст. 42) та деякими іншими законами України, які регулюють питання проходження публічної служби, а саме «Про Національну поліцію» (ст. 69); «Про державну службу» (ч. 3 ст. 31).
Отже, треба розрізняти працівників, які тимчасово виконують обов’язки за тимчасово відсутнього працівника і які виконують обов’язки за вакантною посадою. У коментованій нами справі виконання обов’язків керівника юрособи є тимчасовим виконанням обов’язків за вакантною посадою (тобто до обрання директора за конкурсом).
Звільнення в. о. у звязку з призначенням нового в. о.
ВС вважає, що умову строкового договору з попереднім в. о. – «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» – потрібно тлумачити у широкому сенсі. А саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладатиметься виконання обов’язків керівника (генерального директора) підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.
Отже, ВС вважає: якщо спеціальним законом передбачено строк, на який може бути призначено в. о. керівника, то після закінчення цього строку (незалежно від формулювання у договорі та наказі «до призначення керівника в установленому законодавством порядку»), після закінчення трьох місяців від дати призначення в. о. генерального директора у роботодавця виникло право на припинення трудових відносин (припинення або розірвання строкового трудового договору).
Висновки
1. Чинний КЗпП не регулює порядку призначення та звільнення в. о. керівника підприємства.
2. Покладення виконання обов’язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом. Отже, трудові відносини з таким працівником на посаді в. о. керівника мають характер строкових.
3. Особа, яка тимчасово виконує обов’язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «в. о. директора підприємства», й особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства», підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
4. Умову «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами конкурсу, так і до призначення іншої особи на посаду як в. о. керівника.
Наостанок нагадаємо, що для державних підприємств діють спеціальні «воєнні» правила. Позаяк у період запровадження в Україні воєнного стану призначення керівника державного підприємства на конкурсних засадах не відбувається, а строк тимчасового виконання обов’язків керівника підприємства законодавчо не визначено, то, вирішуючи питання щодо звільнення в. о. керівника державного підприємства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, суди щоразу виходитимуть із конкретних підстав, визначених сторонами у наказі про призначення в. о. керівника підприємства та в умовах строкового трудового договору (контракту).
