Чим дистанційна робота відрізняється від надомної?
Як нагадують фахівці Держпраці, з 27 лютого 2021 року в Україні запроваджено дві самостійні форми організації праці: дистанційну й надомну. Від себе уточнімо, що надомна праця існувала і до цієї дати, однак у КЗпП її визначення та правила з’явилися вперше.
Дистанційні працівники працюють у будь-якому місці за власним вибором. Водночас мають бути на зв’язку з роботодавцем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Надомний працівник працює за місцем проживання (це може бути як постійне, так і тимчасове місце проживання) поза приміщеннями роботодавця. Для такої роботи характерні закріплена робоча зона або технічні засоби, наприклад інструменти, приладдя для виробництва продукції, надання послуг або іншої роботи.
Звідси основна різниця. На відміну від дистанційника, надомник «прив’язаний» до вказаної у трудовому договорі адреси й може змінити її лише з дозволу роботодавця.
Режим роботи – ще одна відмінність. Надомний працівник зазвичай додержується загального режиму роботи підприємства. Тоді як на дистанційного правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються. Він/вона розподіляє робочий час на власний розсуд – може працювати хоч рано вранці, хоч пізно ввечері.
Дистанційник самостійно відповідає за дотримання безпечних і нешкідливих умов праці на робочому місці. Проте ви маєте проводити інструктаж (дистанційно або очно) щодо безпечного використання обладнання та засобів, рекомендованих або наданих вами.
Як оформити дистанційного або надомного працівника?
Новоприйняті працівники можуть працювати дистанційно або на дому після укладення трудового договору про дистанційну (або надомну) роботу в письмовій формі.
Якщо ви запроваджуєте тимчасовий дистанційний режим роботи для працівників, що вже працюють, наприклад на час воєнного стану, закон дозволяє зробити це за допомогою наказу (розпорядження).
Пам’ятайте! Перевести працівника на дистанційну або надомну роботу можна лише за його згодою.
Переведення з ініціативи роботодавця вважатиметься зміною істотних умов роботи, про що працівників необхідно попереджати заздалегідь.
Під час воєнного стану, завдяки ч. 2 ст. 3 Закону №2136, попереджати про цю зміну за два місяці необов’язково, проте це треба зробити до початку застосування змін.
Й у працівника залишилося право відмовитися, а в разі якщо попередні умови праці не можуть зберігатися, – то і звільнитися за п. 6 ст. 36 КЗпП з отриманням вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Крім того, оскільки працівник не просто перебуватиме десь поза звичайним робочим місцем, а й виконуватиме трудові обов’язки, йому можуть знадобитися знаряддя праці, матеріали, а може, і певні послуги – зв'язок, електроенергія тощо.
Роботодавець надає знаряддя праці
Для організації робочого місця вдома або дистанційно також потрібно видати наказ про необхідність передачі працівникам відповідних основних засобів (зокрема, ноутбука та мобільного телефона).
Також під час передачі ноутбука та мобільного телефона (та іншого майна роботодавця) між роботодавцем та працівником треба скласти акт приймання-передачі майна у довільній формі, але із зазначенням детальних характеристик та ступеня зносу переданого обладнання. Аналогічний акт складається і під час повернення знарядь праці працівником.
Тоді у разі їх пошкодження працівник буде зобов'язаний компенсувати їх ремонт, а в разі крадіжки – вартість нестачі, проте в межах середньомісячного заробітку (ст. 136 КЗпП). Якщо тільки не йдеться про випадок, коли виникає повна матеріальна відповідальність (ст. 134 КЗпП), тоді працівнику шкоду доведеться відшкодовувати у повному розмірі.
Чи виникає у працівника при цьому оподаткований дохід і чи треба за нього платити ПДФО, ВЗ та ЄСВ? Ні. Адже в тому, що стосується знарядь праці, податківці пам’ятають про виняток, наведений у пп. 14.1.47 ПКУ: додаткове благо, звісно, це оподатковуваний дохід, але якщо він не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму.
А ось до оплати роботодавцем комунальних послуг або послуг зв’язку за місцем роботи працівника у податківців ставлення протилежне.
Роботодавець компенсує комуналку та/або зв'язок
Чи виникає у співробітника оподатковуваний дохід (для цілей оподаткування ПДФО та ВЗ) у разі, якщо працівник отримає компенсацію витрат за користування послугами інтернет-зв’язку та комунальні послуги при використанні власного та/або наданого роботодавцем обладнання?
В ІПК від 20.09.2024 №4543/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК ДПСУ наголошує: юридична особа, яка виконує функцію податкового агента та виплачує дохід у вигляді суми грошового відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та користування послугами інтернет-зв’язку на користь працівника включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та відображається податковим агентом при виплаті платнику податку в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «126».
При цьому податківці наполягають: сплатити ПДФО та ВЗ з такого додаткового блага має податковий агент, тобто роботодавець! При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО та ВЗ до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь працівника, зобов'язаний утримувати ПДФО і ВЗ із суми такого доходу за його рахунок!
Зверніть увагу на це формулювання, адже воно є дуже важливим:
- якщо роботодавець оплачує комунальні послуги або послуги зв'язку безпосередньо їх операторам, то працівник коштів не отримує, а отримує дохід у негрошовій формі (у формі отриманих послуг). А рахунки операторів оплачуються цілком, бо оподаткування такого доходу працівника їх не цікавить. Тому у цьому варіанті виникає колізія, ніяк не прописана у ПКУ. Способи її подолати є різні, проте, як не крути, залишається одне – із суми такого доходу (зазначеної у рахунку оператора послуг) ПДФО та ВЗ жодним чином утримати неможливо;
- а от якщо платити працівнику цей дохід грошима, тобто виплачувати йому компенсацію понесених витрат, – утримати ПДФО та ВЗ дуже легко. І «натуральний» коефіцієнт за п. 165.5 ПКУ у цьому варіанті застосовувати не треба.
Ба більше! Податківці наполягають на тому, що така грошова компенсація не є базою для нарахування ЄСВ.
Свою позицію вони обґрунтовують тим, що постановою КМУ від 22.12.2010 №1170 було затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок. А згідно з п. 11 розділу І Переліку не є базою для нарахування ЄСВ компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту. Електроенергія та інтернет-зв'язок, звісно, це не інструмент і не транспорт, але податківці в цьому випадку згодні відійти від букви закону, і діяти за його духом (тобто за аналогією).
Таким чином, зазначає ДПСУ, оскільки дохід у вигляді суми грошового відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та користування послугами інтернет-зв’язку на користь працівника не включається до складу заробітної плати, то такий дохід, нарахований платнику податків, не є базою нарахування ЄСВ.