15 січня ВРУ прийняла у ІІ читанні законопроєкт №5344-д про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. А тепер його вже передано на підпис Президенту, тож з’явився остаточний текст, який підписано спікером ВРУ.
Цим Законом зміни вносяться до Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875). На головних із цих змін зупинимося у цій статті. Також в окремих матеріалах розглянемо питання щодо сплати внесків та звітування з них та про нові обов’язки для роботодавців – так звані «заходи розумного пристосування».
З метою реалізації особами з інвалідністю права на працю держава створює умови для їхньої зайнятості. Новий Закон має на меті збільшення кількості цільових надходжень на соціальний захист людей з інвалідністю.
Які права мають особи з інвалідністю за новим Законом?
Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема, але не виключно, мають право на:
– працю та зайнятість, що включає можливість вільно обирати роботу (службу) з урахуванням функціональних можливостей, професійної підготовки та інтересів або займатися підприємницькою та іншою діяльністю, не забороненою законом;
– справедливі, сприятливі, безпечні та здорові умови праці (служби), зокрема рівні можливості та рівну плату за рівноцінну роботу (службу);
– представництво та захист своїх соціально-трудових прав організаціями профспілок;
– професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
– професійне навчання відповідно до здібностей, функціональних можливостей та з урахуванням потреб ринку праці;
– сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;
– просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);
– сприяння можливостям самозайнятості та здійсненню підприємницької діяльності;
– забезпечення розумного пристосування робочого місця;
– професійний розвиток;
– отримання соціальних послуг відповідно до законодавства про зайнятість населення та соціальний захист на випадок безробіття;
– отримання соціальних послуг персонального асистента, супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації, порядок надання та закупівлі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
Державні стандарти соціальної послуги персонального асистента, соціальної послуги супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціальної послуги соціально-трудової адаптації затверджуються Мінсоцполітики.
– збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Що забороняється у трудових відносинах з особами з інвалідністю?
Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.
У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такий самий спосіб й у такій самій формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.
Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу
Зміни буде внесено до ст. 18 і 18-1 Закону №875.
Згідно з ними після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.
Особа з інвалідністю матиме право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність стати до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.
Слід розуміти, що інвалідність може бути отримано з різних причин. Але якщо її було отримано саме в результаті роботи (служби) на такого роботодавця, правила стають жорсткішими!
Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність стати до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа стала до роботи (служби).
Роботодавець, який не виконав зобов’язань, наведених вище, повинен компенсувати працівникові втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовуватиметься з наступного дня після закінчення строку, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.
Що таке «норми розумного пристосування» і як їх треба буде здійснювати, ми розповімо докладно в окремій статті.
Втім, ці правила не застосовуватимуться, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.
Як і раніше, роботодавець буде зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.
Особи з інвалідністю зможуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.
Оновлені права роботодавців
У сфері працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці мають право на отримання:
– послуг, у тому числі безоплатних консультацій з питань працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
– дотацій та/або компенсацій витрат за кошти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за проведені заходи розумного пристосування;
– фінансових гарантій (компенсацій, допомог, інших виплат) та інших послуг, передбачених суб’єктам господарювання у разі працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та/або програм сприяння зайнятості населення, затверджених КМУ;
– дотацій та компенсацій витрат за кошти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за організацію професійного навчання працівників – осіб з інвалідністю відповідно до законодавства про професійний розвиток;
– консультацій фахівця із соціального супроводу на робочому місці працівника – особи з інвалідністю, у тому числі соціальний супровід роботодавця та співпрацівників особи з інвалідністю. Державний стандарт соціальної послуги супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці затверджується Мінсоцополітики.
У разі працевлаштування особи з інвалідністю, не зареєстрованої як безробітна, роботодавець теж матиме право на всі перелічені гарантії. Для отримання відповідних послуг чи виплат роботодавець звертатиметься до Центру зайнятості за місцем державної реєстрації або до розпорядника коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Порядок, умови надання послуг, джерела фінансування та розміри виплат роботодавцю у разі працевлаштування особи з інвалідністю, яка не зареєстрована як безробітна, визначить КМУ.
Яким буде норматив робочих місць?
Показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розраховуватиметься з округленням його до цілого значення згідно з математичними правилами округлення. При здійсненні розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу не включатимуться штатні одиниці, що відносяться до робіт, професій із важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю буде в кількості:
– одного робочого місця, але з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, – для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників;
– 4 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал із розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, – для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить більше 25 працівників;
– 2 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал із розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, – для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними.
Тобто зараз є лише два розміри нормативу працевлаштування, а стане три. І в усіх випадках для виконання нормативу потрібно буде не лише щоб місце роботи для працівника з інвалідністю було основним, а і щоб платили йому зарплату більше мінімальної!
Працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади
У межах зазначеного нормативу робочих місць також здійснюється працевлаштування осіб з інвалідністю, які страждають на психічні розлади, відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».
До виконання зазначеного нормативу робочих місць зараховується працевлаштування роботодавцем відповідної кількості осіб з інвалідністю, розмір оплати праці кожної з яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати у розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць.
У разі недотримання роботодавцем вимоги щодо розміру оплати праці працівника, який є особою з інвалідністю, такий роботодавець не має права враховувати цю працюючу особу з інвалідністю у виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
А ще має значення група інвалідності!
Роботодавець у порядку, встановленому КМУ, має право зарахувати до виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю забезпечення роботою осіб з інвалідністю І групи незалежно від причин її встановлення або осіб з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору або психічними розладами у розрахунку одна працююча особа з інвалідністю за двох штатних працівників (два робочих місця визначеного нормативу). Тобто такі працевлаштовані особи з інвалідністю рахуватимуться одна за дві!
Виконання роботодавцем обов’язку щодо нормативу зможе здійснюватися також шляхом працевлаштування особи з інвалідністю на умовах стажування.
Для виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю враховується виключно стажування, під час якого особа з інвалідністю, яка проходить стажування, отримує заробітну плату в розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
Повідомлення ПФУ про працевлаштування осіб з інвалідністю
За новою редакцією ст. 19 Закону №875 роботодавець повідомлятиме територіальний орган Пенсійного фонду України про працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, визначеному законодавством. Тут не деталізується, яким чином здійснюватиметься таке повідомлення. Але, найімовірніше, йдеться про надання даних в єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ.
Інформація, що містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про виконання роботодавцями критеріїв для набуття/втрати статусу підприємства/підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю або підприємства захищеного працевлаштування, передаватиметься ПФУ до Держпраці і буде підставою для проведення перевірки роботодавця з боку Держпраці. Порядок здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та проведення перевірки роботодавців щодо його виконання встановить КМУ.
У разі виявлення за результатами перевірки випадку безпідставного зарахування працюючої особи з інвалідністю до виконання нормативу роботодавець буде зобов’язаний самостійно нарахувати і сплатити внесок за весь період такого зарахування. Що це за внесок і як його розрахувати, ми розповімо в окремій статті.
Моніторинг працевлаштування роботодавцями осіб з інвалідністю здійснюватиме Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю. Для цього ПФУ в порядку та за формою, що встановлені ПФУ за погодженням із Мінсоцополітики, надаватиме Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю зберігатиметься в централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані. Інформація про таких потенційних працівників надсилатиметься до Центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Але тут є один нюанс! Прикінцеві та перехідні положення Закону No 4219 стверджують, що до прийняття законів щодо передачі адміністрування ЄСВ органам ПКУ та про внесення змін до ПКУ щодо такої передачі, адміністрування внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю мають здійснювати податкові органи.
Зараз адміністрування ЄСВ здійснює ДПС і її територіальні органи. Про передачу такого адміністрування ПФУ немає навіть законопроєктів і не факт, що згадка про неї – не помилка законотворців. Тож, до 2026 року треба буде з’ясувати, то хто ж в нас буде збирати внески та приймати звітність щодо них, ПФУ чи ДПС.
Коли наберуть чинності зазначені вище зміни?
Згідно з текстом Закону №4219 він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Але вводиться в дію з 1 січня 2026 року!
Виняток становлять лише норми щодо підпункту 6 пункту 2 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до ПКУ щодо особливостей оподаткування підприємств/підприємців трудової інтеграції осіб з інвалідністю, підприємств захищеного працевлаштування. Йдеться про правила оподаткування діяльності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їх спілок, прописані у статтях 14, 14-1, 14-2, 14-3 діючого Закону №875. Для них буде прописано нові правила – їх додадуть до ПКУ, і водночас із Закону №875 старі правила буде вилучено.