Закон від 15.04.2025 №4353-ІХ, як видно з його назви, вносить зміни до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення національної системи кваліфікацій відповідно до актуальних потреб ринку праці.
Зараз цей закон переданий на підпис Президенту. Але чинності він набере вже з дня, наступного після дня його опублікування. Тобто зміни, які внесені Законом №4353, треба вивчати вже тепер, напередодні початку їх дії!
Зміни до КЗпП
Наразі поняттю «кваліфікація працівника» у КЗпП присвячено ст. 4-1.
Але сам цей термін можна побачити в Кодексі доволі часто. Наприклад, у ст. 13, в якій йдеться про те, що може містити в собі колективний договір. І це, зокрема, умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Тобто кваліфікація працівника – це те, що може прямо вплинути на розмір його зарплати. Звісно, це не обов’язково, і система оплати праці на підприємстві може бути побудована залежно від різних показників. Проте нікого не здивує, що працівник, який має відповідну освіту та значний досвід роботи, отримує більшу зарплату, ніж його колеги, які цих переваг не мають.
Є в КЗпП і ст. 206, в якій зазначено, що працівникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація і надається робота відповідно до набутої ним кваліфікації та присвоєного розряду. Звісно, в цій нормі йдеться про навчання виробниче, коли кваліфікацію/розряд працівнику присвоює роботодавець. Але для того, щоб цю кваліфікацію присвоїти, треба знати, яка вона і чи відповідає працівник її вимогам. Зараз роботодавець спирається на тарифно-кваліфікаційний довідник. Проте скоро ця ситуація зміниться!
Отже, які зміни вносить Закон №4353 до ст. 4-1 КЗпП? Він викладає цю статтю в новій редакції. Проте в результаті зміниться не все! Зокрема, визначення, що таке професійна кваліфікація, залишиться без змін:
Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) – це визнана або присвоєна/підтверджена суб’єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати трудові функції, визначені відповідним професійним стандартом.
Залишиться і поняття «часткова професійна кваліфікація»:
Часткова професійна кваліфікація – це визнана або присвоєна/підтверджена суб’єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати частину трудових функцій, визначених відповідним професійним стандартом.
Залишиться у КЗпП без змін і непряме визначення того, що таке некваліфікована праця:
Перелік робіт, які не потребують наявності в особи професійної або часткової професійної кваліфікації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства кваліфікацій.
Однак поряд із цим повинен бути і перелік робіт, які потребують професійної кваліфікації! А тому до КЗпП вносять зміни, які якраз говорять про такий перелік, називаючи його Єдиним реєстром кваліфікацій, або Класифікатором професій.
Єдиний реєстр кваліфікацій – Класифікатор професій – це автоматизована система класифікації, збирання, верифікації, оброблення, зберігання та захисту інформації про кваліфікації, професії (види занять).
Вести цей перелік буде Національне агентство кваліфікацій. А порядок створення, внесення змін та ведення Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій має бути затверджений КМУ (протягом 2 місяців з дати набрання чинності Законом №4353).
Зверніть увагу: перелік кваліфікованих професій – це не просто збірник їх назв на кшталт словника. Щоб потрапити до Єдиного реєстру, спочатку щодо певної професії має бути створений професійний стандарт!
Професійний стандарт – це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій.
Втім, роботодавцям і працівникам наразі достатньо знати, що доступ до реєстрових даних Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій буде відкритим та безоплатним.
Отже, складати колективні договори, положення про оплату праці та штатні розписи надалі буде зручніше.
До речі, з 28 серпня штатні розписи стануть не обов’язковим документом, про що ми писали тут.
І щодо присвоєння розряду працівнику, який пройшов виробниче навчання (про яке йдеться у ст. 206 КЗпП). Згідно зі змінами, працівнику, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюватиметься кваліфікація відповідно до реєстрових даних з Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій. А пропозиції щодо працевлаштування відповідно до набутої професійної кваліфікації/часткової професійної кваліфікації надаватимуться лише у разі наявності вакансії!
А що ж з діючим Класифікатором?
Роботодавці добре знають Національний класифікатор професій, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327. У нас на сайті він наведений тут. Без нього неможливо скласти штатний розпис і створити нову посаду – назва посади має відповідати назві, передбаченій таким Класифікатором.
Як зазначено в пояснювальній записці до Закону №4353, метою його створення є впорядкування системи кваліфікації та створення Єдиного реєстру кваліфікацій (Класифікатора професій) шляхом об'єднання Національного класифікатора професій, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Реєстру кваліфікацій, їх діджиталізації та синхронізації з іншими базами даних.
Проте на створення Єдиного реєстру Закон №4353 дає цілий рік. До цього ми користуватимемося Національним класифікатором, як і раніше.
Зміни до Закону про зайнятість населення
Нагадаємо, що згідно зі ст. 50 цього Закону роботодавці повинні подавати до центрів зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Йдеться про звіт за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Мінекономіки від 12.04.2022 №827-22. Про те, як його складати і подавати, ми розповідали тут.
Щодо цього звіту в Законі про зайнятість є одна зміна. Зараз подання такого звіту вимагає абзац другий пункту 4 частини третьої статті 50 Закону про зайнятість. А внаслідок змін можливість подання такого звіту буде передбачена пунктом 11 частини четвертої цієї ж статті.
Подання звіту про вакансії стане не обов’язком, а правом роботодавця!
Отже, якщо у вас звільнятиметься працівник і треба буде шукати, хто виконуватиме трудові обов’язки за вільною посадою, у вас буде можливість або самостійно знайти нового працівника, або звернутися до консультанта з підбору кадрів до центру зайнятості, подавши інформацію про наявну у вас вакансію.
Чинний порядок подання звіту за формою №3-ПН встановлює строки його подання:
«Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості – до дати припинення їхньої діяльності) (далі – центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником».
Саме з цими строками були пов’язані умови, в яких опинявся роботодавець: щоб не подавати цей звіт, йому потрібно було швидко (за три дні) закрити наявну вакансію самостійно.
Але оскільки подання цього звіту стане правом, а не обов’язком роботодавця, порядок його складання та подання, а, можливо, навіть і форма звіту – зміняться. Про граничні строки подання звіту, найімовірніше, вже в новому порядку не йтиметься. Роботодавець самостійно вирішуватиме, подавати йому таку інформацію до центру зайнятості чи ні, і коли саме її подавати. Це має прописано в порядку подання звіту протягом двох місяців з дати набрання чинності Законом №4353.